Під холодом гарячих почуттів
залишимось незнайомими
Ти відчуваєш плин моїх годин?! Ще молода, але уже згораю моментом щастя, знищеним, одним цілую світ й за хвилю пропадаю.. Ти допиваєш цей гіркий полин, моя душа поволі замерзає, залишилось ще декілька хвилин, упадок волі й серце застигає... Під холодом гарячих почуттів, хто переміг вже значення немає, під холодом очей твоїх палких душа спокою більше не пізнає... Байдужість й пристрасть, То, моє буття... Ось, що ганяє кров у жилах. Байдужість й пристрасть, Моє забуття.... І душить жар в коротких чистих хвилях. Під холодом гарячих почуттів, Все втрачено.... під холодом очей твоїх палких пробачено....
2020-05-26 22:06:18
6
0
Інші вірші поета
Мій квіт, вже мертвої землі.... Мій корабель потрапив під шторм
Інші поети
Red Blue
@redAndblue
Схожі вірші
Всі
Приходи (RU-UA)
Ай
Черничные пироги, молоко с мёдом. Приходи. Почитаю тебе стихи и раны замажу йодом. Буду исцелять поэтапно все твои трещинки и порезы, даже в твоё заледеневшее сердце, поверь мне, — смело полезу. Повір! Залізу без страху. Без жалю, не боячись. Бо наше розпалене вогнище змушує бути хоч чимось. І тільки не хвилюйся — ми не розчинимось. Ні одне у одному, ні у часі. Мы снова столкнёмся, неспособные противостоять этой связи. Истощенные, но в друг друге, нашедшие дом. Якщо не перше життя, то і не перший том. Не перший різновид мов у моїх віршах. Не найдёшь меня в жизни? Отыщешь во снах. За той дверью, где я нам в пирог добавляю чернику. Приходи. Мне одной без тебя здесь ужасно дико.
42
3
1291
Тишина ночного неба
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Полный город одиноких улиц И фонарики вокруг в глазах горят В темноте стен полыхает ветер молча , Сцены шелеста теней играя без конца ... Мнимость разных звёзд по небу Освещает путь ко царству сна Тем , кто в глубине ночи не встретил , Свой покой без тучь мыслей сполна ... Тишиной ночного насладиться неба , Рано или поздно станет легче слов ... Без ответов улетят запреты Давних чувств и всех тревог Звук сверчков дополнит кредом Пейзаж сердца споведь звёзд , Лишь о том , что дни болело От полных будней забот
46
44
2639