Мій квіт, вже мертвої землі....
залишимось незнайомими
Ти подруга моя, Й твоя кваплива мова для мого серця вранішня весна, покою тихого промова твоя хода... Моє натхнення й мій упадок, благословіння із небес, душі моїй, п'янка розрада, цілунок ангелів з небес. Ти абсолютна протилежність моїй, вже пасмурній зимі, життя моє, мов знов воскресло в щоденнім погляді твоїм... Моя опоро, знай, без тебе, хай світ летить під три чорти!!! Ти промінь світла в чорнім небі І квіт вже мертвої землі... Як була поруч в час смеркання, в час мого зльоту і падінь, Так будь зі мною й в час світання в кінці цих безіменних днів... О.Він. присвячую
2020-05-25 20:47:40
4
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
залишимось незнайомими
велике дякую,за допомогу і добре слово))
Відповісти
2020-05-25 21:19:49
Подобається
Інші вірші поета
Мій корабель потрапив під шторм Під холодом гарячих почуттів
Інші поети
Схожі вірші
Всі
"Ми усе подолаємо разом..."
Nadine Tikhonovitch
«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»
52
3
1709
وردةٌ قبِيحة
تُومِي.
و مَا الّذي يجعلُ مصطلحُ الوردة قبِيحة؟ -مَا الّذي تنتظرهُ من وردةٍ واجهت ريَاح عاتية ؛ وتُربة قَاحلة و بتلَاتٍ منهَا قَد ترَاخت أرضًا ، مَا الّذي ستصبحهُ برأيك؟
55
10
2656