Мій квіт, вже мертвої землі....
Ти подруга моя,
Й твоя кваплива мова
для мого серця вранішня весна,
покою тихого промова
твоя хода...
Моє натхнення й мій упадок,
благословіння із небес,
душі моїй, п'янка розрада,
цілунок ангелів з небес.
Ти абсолютна протилежність
моїй, вже пасмурній зимі,
життя моє, мов знов воскресло
в щоденнім погляді твоїм...
Моя опоро, знай, без тебе,
хай світ летить під три чорти!!!
Ти промінь світла в чорнім небі
І квіт вже мертвої землі...
Як була поруч в час смеркання,
в час мого зльоту і падінь,
Так будь зі мною й в час світання
в кінці цих безіменних днів...
О.Він. присвячую
2020-05-25 20:47:40
4
1