Мій квіт, вже мертвої землі....

Ти подруга моя, Й твоя кваплива мова для мого серця вранішня весна, покою тихого промова твоя хода... Моє натхнення й мій упадок, благословіння із небес, душі моїй, п'янка розрада, цілунок ангелів з небес. Ти абсолютна протилежність моїй, вже пасмурній зимі, життя моє, мов знов воскресло в щоденнім погляді твоїм... Моя опоро, знай, без тебе, хай світ летить під три чорти!!! Ти промінь світла в чорнім небі І квіт вже мертвої землі... Як була поруч в час смеркання, в час мого зльоту і падінь, Так будь зі мною й в час світання в кінці цих безіменних днів... О.Він. присвячую

2020-05-25 20:47:40

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (1)

залишимось незнайомими

велике дякую,за допомогу і добре слово))

Відповісти

2020-05-25 21:19:49

Подобається

Інші вірші поета

Під холодом гарячих почуттів Мій корабель потрапив під шторм

Інші поети

Emily Prime

@Emily_Prime

ann a

@laccanelle

Rika Fays

@Emi5

Схожі вірші

Всі

"Письмо ушедших дней"

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Привет , мой милый друг Забыл ли ты, как долго не писала , Прости ,но я хотела отпустить Всю слабостью ,что в себе искала . И может ты проник Моим письмом до дрожи Забыл ли мой дневник , Увиденный стихами одинокой ночи ... Об памяти прошедших дней , Ты не увидишь ни души порока Лишь слабый шепот чувств Уложенных строками тонко . Немой вопрос в глазах Оставлю с времям на последок Легонько холодом касаний уходя , Чтоб не запомнил запах пепла.

2845

Тени собственного сердца ...

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Глубокой ночью в тишине , Как млечные пути горели свечи Их огонек горел во тьме Скрывая тайны сердца человечьи Тенями прошлого унося яркий свет, На языке горело пламя вспоминания Из памяти оствавив только след Потухших пепла чувств одного созерцания .. И лишь полны отчаяния глаза Остались морем слёзного раскаяния .. Об том ,что не забудешь некогда Ошибки сделанных ,когда то лишь случайностью ... Прекрасных звёзд на небе уголков, Когда хотелось быть ранимым Сломать себя от бури горечи долгов, Которых прятал от своих любимых И каждый вздох ,что вдруг не смог, Раскрыть все страхи угнетения В тени ночей под всхлип с дождём Укрыв опять себя жалким замком мгновения. 🎶🎧🎶 💫Demons ~Alec Benjamin 🖤

2039