مَوْت
وكأنني هشة، سريعة الكسر غير قادرة على الإحتمال اشعر بان اضلاعي تأُنُّ الماً وكأن جبلاً كاملاً فوق قلبي،يدفعني إلى الإختناق حباتُ العرق تتساقط من جبيني،ملابسِي مُلتصقة بِي، الجو حار. َّأَرى طيفهُ،إنه يقف هناك وينظرُ إلي حاجباه المعقودان، شفتاه العابستان، ايبدو حزين،ربما علي! عيناه تدمع،مهلا هل يبكي لما يبكي؟،يبدو أوسم هكذا هو وسيم دائما. أقتربُ بخطواتٍ مترددة بطيئة،تُرى إلى ما ينظر؟ حجرٌ أملسٌ طويل مغروسٌ في التراب ينظر اليه... أَقترب أكثر بخطواتي المتعثرة، يبدو كالقبر أُدققُ النظرَ إِلى تلك الأَحرُف حرفٌ إثنان ثلاث أَربع ،ثم إِسم عائلةٍ أعرفها جيدا ينظر إلى ذلك الإسم وهو يتمتم آسف،أحبك أعرفُ تلكَ العائلة، وكأنني فردٌ منها أُعاودُ النظرَ إلى أَحرفِ الإِسم التي لم أستطِع قرأتها إلى الآن مهلاً، هذه الحروف معروفة؛ تعودُ ذاكرتي الى المرحلة الابتدائِيّة بدراستي أولُ مرةٍ تعلمتُ بِها كتابةَ تِلكَ الأحرف احاول تهجأتها كما تعلمتُ سابقَاً إِنها حروفُ إِسمي،منحوتة بإتقان على ذلك الحجر الأملس الكبير، تخبرُ مَن ينظرُ إليها أنِي أرقدُ هنا الآن عرفتُ لما الجو حار، رُبما الحفرة ضيقة قليلا رُبما هو يبكي لأني هُنا، رُبما لأني لم أعد موجودةَ الآن أقتربُ منهُ بهدوء، أُحاولُ إمساكَ يدِه، لا جدوى من ذلك وكأننِي شَبح؛ لا أستطيع إِمساكَه، إكتفيت بابتسامة صغيرة لأنطق بكلمةِ واحدة "أُحبك أيضاً" لأدخُل بيتي الجديد، كأول مرة انتقلت بها للعيش في منزل عائلتي عند ولادتي..
2020-07-23 22:52:14
9
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
RORITA_
ابكيي
Відповісти
2020-07-24 20:43:31
1
Bana Kanbar
@RORITA_ لاا💙💙
Відповісти
2020-07-24 20:49:34
Подобається
Схожі вірші
Всі
Закат декабря
В сердце бьёт в бешенстве пульс, Остановить его нечем й боюсь В груди разгорается тёплый огонь , Что пламенем рушит спокойствие й фантазии снов... В личном пространстве сшибает мосты, Наши глубины сжимая в пути Стали с личной ближе наш мир, Вера в чувство пораждая искры Воля свободы кречит только внутри, Больше не сможет затронуть мыслей синевы, Небо в далёком закате зовёт за собой, Где можно побыть с тишиной лишь одной ... Не стоит тревожить прекрасный момент , Тебя не хватает очень со всем В рассвете остался твой запах кофе с утра, Грусть поглотила весь разум струна, Под холод оттенка вновь декабря , Узоры яркого солнца с собой уводя ...
35
4
2757
Впізнай себе...
Впізнай себе в моїх словах , Що виливаються в пісні. Ти знову є в моїх віршах . Я їх присвячую тобі. Всі погляди твої ласкаві, Я все змалюю у віршах. Тихенько ,щоб вони не знали До тебе я прийду у снах. Коли у дзеркало поглянеш А там побачиш лиш мене. Знов вірші всі мої згадаеш, І знов впізнаеш там себе. І в день Святого Валентина, Ми стали друзями с тобою. Нехай зупинится хвилина, Я розлучилася з журбою....
43
7
2679