Вірші
Всі
15. раз листопад
☆☆☆
наступний рік вже промайнув,
погляд на світ мій мозок перезув.
радість як листя опадає,
холод навколо не зникає.
★
чи дочекаюся я теплих днів?
схід сонця в оману мене вів.
п'ятнадцять раз вже листя впало,
та дихання моє пропало.
чи це правда, чи брехня,
що мене давно не ма?
★
дофамін вкотре голодає,
низьким рівнем кров він проливає.
наступного ранку прокидатись,
наче зі щастям розлучатись.
☆☆☆
16.11.2024
1
0
23
утекти за невідомим
☆☆☆
зсередини зжерають душевні розлади,
стараюсь спалити всі ті спогади.
покинути дім я не боюсь,
хоч вже ніколи не вернусь.
ходім зі мною у глибини заздрістного світу,
скоріш, не дочекаючись нового кривавого цвіту.
якщо захочеш ти зостатись,
нема мені куди діватись,
поїду я туди сама,
де таємниць густа пітьма.
про тебе спогад збережу,
а усі решта — прожену.
подамся геть без зайвих слів,
як зграя голодних, бродячих псів.
☆☆☆
1.11.2024
0
0
30
забарвлення болю
емоції тримаю під замком,
що трапится хоч з одним таким ривком?
наївно гадати, що можна ділитися думками,
краще залишатися з нервовими ковтками.
один погляд — лежу вже на землі,
голова бурлить, наче у котлі.
очі не хочуть бачити той біль,
що летить на мене з божевіль.
все здаєтся сном та нереальним,
щоб я сміялась від болю завданим батьками?
розум викидає збій,
не очікувала такиз я дій.
розглядаю пекучі плями на обличі,
зазираю вкотре, собі у вічі,
зморені очі протру від сліз
та заплановую вночі поріз.
17.10.2024
0
0
38
