Вірші
Всі
чужі закони
сидим на холоді, навколо клопоти
це наш вибір які ми оберемо сторони
не йду за вітром, і навіть цим літом
сквозняк блукає мовчки моїм світом
та мені не страшно, хоча це лячно
коли стіни без жалю тиснуть мрачно
чому взагалі тобі потрібно битись
хоч би люди стали менше злитись
цінуй своїх рідних, знаю!
ти ще памятаєш рідну браму?
якого біса ти ще не вдома?
спробуй доберись туди без лома
ти чужий нам тут чи там
а де я не похуй вам?
тільки доливаєте у вогонь
і в мене все більше безсонь
та яке тобі діло відвали!
даже не знаєш як мене звати
так, власні гріхи мене не вразять
тож не суй голову куди не влазить!
свято ховається, вітер ламається
ліс від заздрістних шумів тихо хитається
в товпі не звично живо, хоч граю криво
слова розгулують по вулиці правдиво
здіймається крик, бо знов хтось зник
моє серце не чіпляє я до такого звик!
винищувати інщий народ
таке може придумати тіки урод
знаю що ми типу всі незламні
та ніхто не згадує порухи безжальні
і як щоночі сон покидає
як тіки наступний знайомий вмирає
я знову у школі на коридорі
не знайду собі місця, отакої!
нікоми з них ця біль не знайома
хоча це не дивно— вони удома
тільки не руш моїх стін ламких
ти не знаєш життя по законам чужих!
0
0
49
ностальгія
я не хочу жити в бігах
також не хочу як на ножах
мені б трохи миру і тепла
і зацвіте моя весна
но бурі надто гучні в степах
вони осідають на моїх плечах
якщо й думав шо це мине
жаль, но воно все більше гниє
я ще помню був в мене друг
щоліта разом, сміх лунав навкруг
та дорога вмить закрилась мені
лишила його самого десь у дворі
хоч час крізь пальці стікав
все ще хочу щоб він знав
я про тебе не забуваю братішка
попри те шо між нами інтрижка
я скоро вернусь додому
і ми разом, погуляєм по рідному району
ти просто трохи зачекай, не втрачяй надію
колись можливо я ще в щастя повірю
28.5.2026
0
0
52
жити
не перебивай тишину
вона так хотіла слова
забудь про зайву глибину
я знаю про що йде мова
вип'ємо в тебе кави
забувши про деталі
не запитуй "як там справи"
знаєш же, я шукаю моралі
забудь про мене, забудь про ночі
проплакані сльози неменучі
я так хочу жити, так хочу бути
не сповна розуму ці люди
бігають нервовими дахами
не спроможні літати з нами
забудь про мене, забудь про певне
я так хочу жити сам без тебе
кава залишила гіркоту
у горлі стало надто сухо
навіть як лило всю суботу
в нашому підїзді глухо
я чув хтось попрощався
та мене там не було
коли знову закохався
зрозумів що це було тупо
16.5.2026
1
0
47
