Вірші
Всі
не буде більше дня
сонце моє
чому ж так хмарно цього дня
всередині просто роздерає
лише від думки що на балконі
ти сидиш одна
і що робити якщо скажеш
що ти не та
що як цього разу
я не викарабкаюсь із дна
не буде більше дня
що забере мене пітьма
і більше не згадаю твого ім'я
ти часто граєшся у хворих
хоч нічого не заважає не говорити
слів тих гострих
ти любиш сипати на рану сіль
та мої нерви мене покидають
як тільки скаржишся на біль
0
0
0
valentine 2025
☆
pozri cez okno na topiaci sa sneh
znak že sa ukončil od pocitov beh
ľadovú ruku tvoju držím znovu
tentokrát ťa nepustím spadnúť dolu
predstavy sa pletú v hlave ako ruže
aj počas tmy sme mali spojené duše
prúdy myšlienok sa zastavia len pre teba
s tebou nie som väzeň prekliateho sveta
večne chcem byť v tvojom objatí
nech nám žiaden človek nevadí
nepúšťaj ma, nech je svetu kraj
chcem byť s tebou, aj keď na koľaj
skočiť do priepaste tvojich očí sa nebojím
v nich sa nič nezdá byť nemožným
aj keď riskujeme vlastnými srdciami
ideme za svetlom správnymi cestami
každý môže vravieť o nás, čo len chce
oni nevedia v akom krásnom žijeme sne
nech aj smrť príde po nás keď bude čas
posledná spomienka na život — tvoj hlas
☆
09.02.25
0
0
80
заплямований оберемок
☆
тихий холод по спині,
твої слова були невинні.
непорозуміння двох пекло,
зарізаємо ще глибше скло.
а якщо помилка ця даремна?
ми все ще любим до самого неба.
у спогадах топимся не перший день,
чому не повернемо той шарм пісень?
вечером з тобою дим вдихаю
а разом з ним почуття ковтаю.
та хіба це має сенс?
наш зв'язок не зовсім змерз.
кров зігріває таші тіла,
та, що обєднала нас того дня.
не змиритися мені з усім ніяк.
як жити без тебе? я ж не одинак.
гадала я що вже не любиш,
і цим все більше мене мучиш.
про мене думала ти теж,
що любов моя досягнута меж.
жодна з нас не знала правду,
все шукали у почуттях зраду.
навіщо ж ти тоді збрехала?
а я? чому я лише мовчала?
холодна ніч, навколо темно,
кінець поставлений даремно.
та зрозуміли ми напевно,
що з'єднані ми є душевно.
☆
0
0
114
