Вірші
чужі закони
сидим на холоді, навколо клопоти
це наш вибір які ми оберемо сторони
не йду за вітром, і навіть цим літом
сквозняк блукає мовчки моїм світом
та мені не страшно, хоча це лячно
коли стіни без жалю тиснуть мрачно
чому взагалі тобі потрібно битись
хоч би люди стали менше злитись
цінуй своїх рідних, знаю!
ти ще памятаєш рідну браму?
якого біса ти ще не вдома?
спробуй доберись туди без лома
ти чужий нам тут чи там
а де я не похуй вам?
тільки доливаєте у вогонь
і в мене все більше безсонь
та яке тобі діло відвали!
даже не знаєш як мене звати
так, власні гріхи мене не вразять
тож не суй голову куди не влазить!
свято ховається, вітер ламається
ліс від заздрістних шумів тихо хитається
в товпі не звично живо, хоч граю криво
слова розгулують по вулиці правдиво
здіймається крик, бо знов хтось зник
моє серце не чіпляє я до такого звик!
винищувати інщий народ
таке може придумати тіки урод
знаю що ми типу всі незламні
та ніхто не згадує порухи безжальні
і як щоночі сон покидає
як тіки наступний знайомий вмирає
я знову у школі на коридорі
не знайду собі місця, отакої!
нікоми з них ця біль не знайома
хоча це не дивно— вони удома
тільки не руш моїх стін ламких
ти не знаєш життя по законам чужих!
0
0
57
ностальгія
я не хочу жити в бігах
також не хочу як на ножах
мені б трохи миру і тепла
і зацвіте моя весна
но бурі надто гучні в степах
вони осідають на моїх плечах
якщо й думав шо це мине
жаль, но воно все більше гниє
я ще помню був в мене друг
щоліта разом, сміх лунав навкруг
та дорога вмить закрилась мені
лишила його самого десь у дворі
хоч час крізь пальці стікав
все ще хочу щоб він знав
я про тебе не забуваю братішка
попри те шо між нами інтрижка
я скоро вернусь додому
і ми разом, погуляєм по рідному району
ти просто трохи зачекай, не втрачяй надію
колись можливо я ще в щастя повірю
28.5.2026
0
0
57
жити
не перебивай тишину
вона так хотіла слова
забудь про зайву глибину
я знаю про що йде мова
вип'ємо в тебе кави
забувши про деталі
не запитуй "як там справи"
знаєш же, я шукаю моралі
забудь про мене, забудь про ночі
проплакані сльози неменучі
я так хочу жити, так хочу бути
не сповна розуму ці люди
бігають нервовими дахами
не спроможні літати з нами
забудь про мене, забудь про певне
я так хочу жити сам без тебе
кава залишила гіркоту
у горлі стало надто сухо
навіть як лило всю суботу
в нашому підїзді глухо
я чув хтось попрощався
та мене там не було
коли знову закохався
зрозумів що це було тупо
16.5.2026
1
0
55
люблячий мужчина
як так все склалось
як життя обернулась
від проблем весь час ховалась
та з тобою доля всміхнулась
перший день ніколи не забуду
ти прогнав всю мою простуду
одним махом, показав під чиїм живу дахом
після п'яниць буває, з кута в кут посуда літає
та я не тікаю, ти все ще мене любиш я знаю
не піднімаю щодня, коли звонить моя рідня
6.5.2026
0
0
50
журба
чому так темно на душі
усіх погляди мов оголені ножі
яке ж життя не справедливе
цілі ночі все л'ются зливи
і настунила знов зима
ми в Люби знов крадем коня
і хоч ця баба не проста
ми будем бігати щодня
стераючи взуття, на покраю життя
та це все лиш моя журба-а
мій комфорт ховається в барака-ах
де блатний бізнес не в краватка-ах
калюжі покажуть знов моє лице
он з космосом зливаєтся в одне
і настунила знов зима
ми в Люби знов крадем коня
і хоч ця баба не проста
ми будем бігати щодня
стераючи взуття, на покраю життя
та це все лиш моя журба-а
12.5.2026
0
0
52
не від тебе
у тиші безцільних парт
рахували як сплине март
у рухах палав сором
як же голосно плив ворон
у відповідь на морок
написав листів зі сорок
тобі цього не досить
про ласку тіло просить
та не від тебе не від тебе
не сховаюсь сам від себе
не від тебе не від тебе
тільки не берись за мене
прогнилі замки розірви
від гріха подалі відійди
не від тебе не від тебе
прошу забудь про мене
11.5.2026
0
0
49
згадую забуте
сьогодні сонце засвітіло знову
і ще не час вертатися додому
та двері твого дому мене тримають на порозі
хоч привідкриті та ще не зовсім
серце пропостило такт
як побачив перший знак
на проводі мене залишила чекати
прочекав всю ніч, та вже насрати
шалений запах одежі по кімнаті
ніяк не можу знову не згадати
вже лиш плівка згадає всі деталі
що плелись по нашій спальні
календарь вже цілий пролистався
від того часу як з тобой розстався
про кінець печальний всі добре знали
нині справді тебе забуваю та йду далі
27.4.2026
0
0
41
вже пізно
ой щось засиділась
гадаю треба спати
та як заснути знаючи
що з когось голови не вилізаю?
що когось усміхатись заставляю?
що хтось шукає погляд мій
а я давно знайти не можу свій?
у світу дах їде по тихеньку
хоч мій давно скотився далеченько
можливо порівняти ці простуди?
чи другий берег не може заснути
як в моїй кімнати світо згаснути?
нехай воно пливе
нехай море принесе
те що ми не можемо сказати
хоч нам так легко показати
як це співати ні про що?
чи знаю я хоть щось?
повіки не витримують триматись
і слова не можуть вже читатись
гаразд, гаразд я зрозуміла
тепла ковдра ноги вкрила
хоч моє тіло охололо
я зранку встану зновуой щось засиділась
гадаю треба спати
та як заснути знаючи
що з когось голови не вилізаю?
що когось усміхатись заставляю?
що хтось шукає погляд мій
а я давно знайти не можу свій?
у світу дах їде по тихеньку
хоч мій давно скотився далеченько
можливо порівняти ці простуди?
чи другий берег не може заснути
як в моїй кімнати світо згаснути?
нехай воно пливе
нехай море принесе
те що ми не можемо сказати
хоч нам так легко показати
як це співати ні про що?
чи знаю я хоть щось?
повіки не витримують триматись
і слова не можуть вже читатись
гаразд, гаразд я зрозуміла
тепла ковдра ноги вкрила
хоч моє тіло охололо
я зранку встану знову
27.4.2026
0
0
47
змерзлі руки
почуття знов назло налинають
чому так боляче? старі вже ж згорають
більше не памятаю твоїх теплих слів
як не перевертай, все одно що плів
як так сталось все рівно не пойму
пізно я побачив твою тм'яну сторону
скінчилось вже усе, трошки відпочили
та не довго, знов думки підлі оточили
сніг кличе погуляти під дощем
а я не маю парасолі
хоч ти не чекаєш мене
все одно не втичеш від болі
як тільки дойду я додому
поховаю тебе у снігах
і ти не знайдеш мене більше
у своїх замерзших руках
1
0
163
помилки
калюжі відбивають мої помилки
в очах вже не так горять вогники
поганий шлях знаю, ослухався
та де був правелий? ой заплутався
не піду за тобою якби не боліло
між нами назавжди все тупо так згоріло
знову руїни розбомблених мостів
заливає наступна дрібка мокрих дощів
сказати що це на краще певно буде брехньою
без тебе не ма в мене нічого за душою
підла надія й цього разу довела
та їй начхати скільки болю завдала
запалю востаннє їй на згадку
згадаю час як ще не ставив крапку
згадаю усмішку таку щиру що до сліз доводить
та знаю, знаю, це мене більше не обходить
0
0
198
край
не приходь до мене знов
не хочу знати про твою любов
біжи за ним, не обертайся
моя душа ти вже не крайся
як голосно, як голосно
кричиш на мене холодно
ти залишила шматочок у серці
та від нього мої руки змерзлі
вітер прожене всі з тобою згадки
поставив на твоїх порогах крапки
я так й не зупинив його ні разу
дивлюсь і зовсім не чую образу
іній вкрився на сухих губах
чому померла так швидко у думках
розбите сердечко малюєтся на склі
кожен спільний спогад палає у тлі
відпускаю шум, хоч його чутно
в твому домі як ніколи мутно
не вернусь ніколи я, прощай
тільки гірше за мене не покохай
0
0
213
гойдалки
як сонце тільки всатне я піду знову додому
та не встою вкотре твоєму бажанню палкому
задаюсь питтанням чи все правда чи то жалісь
а може все розчинеться й не залишиться жодна радість
у непроглядних хмарах все забудеться я знаю
погойдаємось хоч трохи при сході сонця на краю
не можу знайти значення твоїх слів "я люблю"
за згустком диму вже й не чутно нашу пісню сумну
0
0
111
потяг літа
дивись як квіти розквітають
після того як повянуть
давай забудем негаразди
будем кращими ніж завжди
скоріш застрибуй, я вже їду
не програємо ми знову літу
чую знову лехкий спів
не потребує решти слів
зігрівай обіймами хоч вічно
під сонцем поцілуєш ніжно
ти завжди щось нове для мене
і завжди ми любимо, напевне
посміхатись мене змусь
знаю що досі я боюсь
згасання блиску у очах
ковдри цілі у сльозах
змушуєш дойти до краю
чи я проти?
сам не знаю
0
0
111
не буде більше дня
сонце моє
чому ж так хмарно цього дня
всередині просто роздерає
лише від думки що на балконі
ти сидиш одна
і що робити якщо скажеш
що ти не та
що як цього разу
я не викарабкаюсь із дна
не буде більше дня
що забере мене пітьма
і більше не згадаю твого ім'я
ти часто граєшся у хворих
хоч нічого не заважає не говорити
слів тих гострих
ти любиш сипати на рану сіль
та мої нерви мене покидають
як тільки скаржишся на біль
0
0
212
valentine 2025
☆
pozri cez okno na topiaci sa sneh
znak že sa ukončil od pocitov beh
ľadovú ruku tvoju držím znovu
tentokrát ťa nepustím spadnúť dolu
predstavy sa pletú v hlave ako ruže
aj počas tmy sme mali spojené duše
prúdy myšlienok sa zastavia len pre teba
s tebou nie som väzeň prekliateho sveta
večne chcem byť v tvojom objatí
nech nám žiaden človek nevadí
nepúšťaj ma, nech je svetu kraj
chcem byť s tebou, aj keď na koľaj
skočiť do priepaste tvojich očí sa nebojím
v nich sa nič nezdá byť nemožným
aj keď riskujeme vlastnými srdciami
ideme za svetlom správnymi cestami
každý môže vravieť o nás, čo len chce
oni nevedia v akom krásnom žijeme sne
nech aj smrť príde po nás keď bude čas
posledná spomienka na život — tvoj hlas
☆
09.02.25
0
0
276
заплямований оберемок
☆
тихий холод по спині,
твої слова були невинні.
непорозуміння двох пекло,
зарізаємо ще глибше скло.
а якщо помилка ця даремна?
ми все ще любим до самого неба.
у спогадах топимся не перший день,
чому не повернемо той шарм пісень?
вечером з тобою дим вдихаю
а разом з ним почуття ковтаю.
та хіба це має сенс?
наш зв'язок не зовсім змерз.
кров зігріває таші тіла,
та, що обєднала нас того дня.
не змиритися мені з усім ніяк.
як жити без тебе? я ж не одинак.
гадала я що вже не любиш,
і цим все більше мене мучиш.
про мене думала ти теж,
що любов моя досягнута меж.
жодна з нас не знала правду,
все шукали у почуттях зраду.
навіщо ж ти тоді збрехала?
а я? чому я лише мовчала?
холодна ніч, навколо темно,
кінець поставлений даремно.
та зрозуміли ми напевно,
що з'єднані ми є душевно.
☆
0
0
290
чому ставиш край?
☆
наші дні вже промайнули,
хоч короткими вони були.
якщо гадаєш це на краще,
знай, що мені буде тільки важче.
не зрозуміти твоїх мотивів,
ведуть вони до емоційних зривів.
хай це було лише раз,
та назавжди погубило нас.
того дня кров нас поєднала,
рідною душею ти мені стала.
хоч як стосунки не розривай,
звязку не поставиш край.
певно знаєш відчуття,
як не бачиш вороття.
вкотре без причини тремчу,
за те що сталося лише мовчу..
щож засліпило тебе так сильно?
дивлячись на тебе пильно,
бачу не менше ти страждаєш.
можливо.. того ж самого бажаєш?
☆
2
0
354
15. раз листопад
☆☆☆
наступний рік вже промайнув,
погляд на світ мій мозок перезув.
радість як листя опадає,
холод навколо не зникає.
★
чи дочекаюся я теплих днів?
схід сонця в оману мене вів.
п'ятнадцять раз вже листя впало,
та дихання моє пропало.
чи це правда, чи брехня,
що мене давно не ма?
★
дофамін вкотре голодає,
низьким рівнем кров він проливає.
наступного ранку прокидатись,
наче зі щастям розлучатись.
☆☆☆
16.11.24
1
0
315
утекти за невідомим
☆☆☆
зсередини зжерають душевні розлади,
стараюсь спалити всі ті спогади.
покинути дім я не боюсь,
хоч вже ніколи не вернусь.
ходім зі мною у глибини заздрістного світу,
скоріш, не дочекаючись нового кривавого цвіту.
якщо захочеш ти зостатись,
нема мені куди діватись,
поїду я туди сама,
де таємниць густа пітьма.
про тебе спогад збережу,
а усі решта — прожену.
подамся геть без зайвих слів,
як зграя голодних, бродячих псів.
☆☆☆
01.11.24
2
0
338
забарвлення болю
емоції тримаю під замком,
що трапится хоч з одним таким ривком?
наївно гадати, що можна ділитися думками,
краще залишатися з нервовими ковтками.
один погляд — лежу вже на землі,
голова бурлить, наче у котлі.
очі не хочуть бачити той біль,
що летить на мене з божевіль.
все здаєтся сном та нереальним,
щоб я сміялась від болю завданим батьками?
розум викидає збій,
не очікувала таких я дій.
розглядаю пекучі плями на обличі,
зазираю вкотре, собі у вічі,
зморені очі протру від сліз
та заплановую вночі поріз.
17.10.24
1
0
324
sweet escape
In your arms again, I melt,
Somethin' different I start to felt.
Dont understand whats in this world goin' on,
But our synchronized heartbeat will carry on.
Tryin' not to look at past I had,
Livin' this moment with you and glad.
What if we just run away,
Never see our railway?
We will be in a different state,
Belivin' in the power of fate.
Breeze will choose our way to go,
Follow with me the wind's blow.
We're far away, the distance is risin',
Lets watch the sky, with the night mesmerizin'.
Dont mind the world's lags
And wrap me in warm hugs.
Never seen this good landscape,
Just me, you and our escape.♡
1
0
325
запроторена в житті
в оковах світу я сижу,
гадала ще трохи, та й помру.
видно не судилося мені,
можливість літає десь у далені.
життя здаєтся зовсім не реальним,
не піддамся я їхнім принципам моральним.
ніколи не зрозумію я цей світ,
як пройшло вже стільки літ?
це ж не люди- а напрограмовані створіння,
добре що в нас не має того ж самого коріння
а що якщо це все дурня,
та єдиний нелюд тут тільки я?
якщо і так то ми удвох,
вже не має жодних "трьох".
у цьому світі ми живем,
допоки гарно, разом не помрем.
1
0
427
o-birthday
i wish you will have the best,
maybe a little bit of rest.
thank you for your existence,
even if between us is a big distance.
im sure your wishes will come true,
and you will be happy too.
your smile is getting my mood up,
i raise a toast for you with jump.
the sun will shine at you all the time,
you will feel more than fine.
i promise to be with you to the end..
thank you, for the time we spent.. ♡
0
0
546
bloody walls
hands are bleeding really fast,
showing reflection of my past..
gaze is getting cloudy dark,
but i get only a death mark..
opening my eyes once more,
thoughts gets worse than were before..
asking myself— what i live for..
own blood satisfies psychical sore..
cut up wounds with pleasure,
hope it take throat pressure..
even if it dont help,
i continue this step.
razer slides along the hand,
feel like i cant even stand..
fresh blood in my cuts adore,
red drops leaves it on the floor..
from loss blood i can only see some flick,
thats normal to me because im psychical sick.
maybe my dreams are weird,
but fear of them was disappeared..
anxiety attack suddenly start,
when i gradually snatch my heart..
guilty feel drags me down..
in this abyss i wont be found..
1
0
490
глибини фраз
🌊⛓️📃
в твоїх очах тону я знов,
до голови не поступає кров..
не відчуваю навіть рук,
вже по горло в мене мук..
☆
твоя присутність помагала,
наркотиком моїм ти зразу стала.
не розумію я своїх думок..
востаннє спробую кисню ковток..
☆
можливо краще мені стане...
бо моє серце—наче п'яне.
як ти тоді заспіваєш?
чи взагалі ще пригадаєш?
☆
як не буде вже мене,
твоє око й не моргне.
для чого взагалі живу?
гадаю краще я помру..
☆
піду на дно з словами в голові,
такі солодкі, теплі й дощові.
твоїми реченнями я пройдусь,
як тільки дна спиною я торкнусь..
☆
боятись за мене нема причини.
просто, люблю я певно глибини..
на поверхню я випливу, ти знай,
та життю моєму буде край..
☆
11.04.24
0
0
609
тиша спалахів
хотілось би тобі запропонувати—
ночами за зірками спостерігати.
та відповідь гадаю ясна,
моя надія вже погасла..
✮
теплом обіймів огорнути,~
допомогти тобі заснути.
це мої сни та й годі—
милуватись твоїй вроді..
★
можливо шанс ще є у нас,
не згаємо увесь цей час.
хоч то усе мої лиш втіхи,
життя без тебе — останні вдихи..
☆
піди зі мною ти хоч раз,
мені вистачить пара фраз.
навіть якщо потону від низ,..
не хочу щоб твій голос втих..
✮
у відчаї дала б питання,
тобі вночі я на прощання..
відповіді вже не треба,
її дадуть зірки з неба.
★
навіть зірки, й ті не знають..
або.. від мене все ховають..
☆
30.03.24
2
0
534
загублені слова
в моїх думках ти день і ніч,
поговорити б з тобою віч на віч..
хоч я не вмію так робити,
вистачить момент вловити..
сказати тобі як ти грієш,
та певно не про це ти мрієш..
які глибокі в тебе очі,
що поглинають мене охоче.
слів мені не вистачає,
і серце цим занепадає..
немає в мене вже спасіння..
проросло вже загусте коріння..
1
0
365
stay
always being on your side
you never made that decide
even if it gets really bad
don't do what is truly mad
hope you find a way out
and understand what im talking about
whatever it take
won't let you make a mistake
there must be at least one way
please just stay~
1
0
500
deep underwater..
even if things don't goes the best
when you answer didn't guessed
there is always way to go
i folow you like river flow
only lonely dark nights
can show you the bites
that give me dimmy day
when you were away
in your deep murk glance
i will drown once, perhaps
but now you're keeping me on surface
and returning my life pace
0
0
674
