дитинства сад
привіт, дитинства сад, цвітуть яблуні, буяють вишні, ти як? бачиш, я знову тут, готова мріяти під зорепад, нагадуєш мені пісні з присмаком світанку, життя колишнє вернулася до тебе, друже, хоч так боялася, що проженеш звідси, пам'ятаю ту весну з дощами — за руки попри калюжі, щойно дитиною сміялася, тепер дорослою пригадую ті часи усе підвладне трансформації, а ти не змінився, такий же світлий, мудрий, хоч не один десяток років вже минув, колись, давним-давно, мій зір серед літніх барв губився, ти ж навчав мене усьому, що під силу було, завжди до щастя линув віриш? та з тобою залишилися мої бажання, нездійснені цілі, яким не під силу дорослішання, знала б тоді, що стільки нещастя через один неправильний крок, то, напевне, досі розмовляла б вечорами з вітром, не наробила б тих помилок і що не кажи, та все тимчасово, навіть біль потроху зникає, безмірний досвід у кишені, нумо все почати з самого початку? заховатися би за вишнею, принишкнути у траві, поки ще не смеркає, облаштувати нове місце достатку, пронизану казками та вірою в дива хатку ©solenka
2022-01-19 09:08:30
11
0
Схожі вірші
Всі
Чуточку внимательней
Неудачная попытка быть тем, кого сложно обидеть , Рвя бурю за улыбкой проникших эмоций И наивность уже стала себе лишь противна , Все пытаясь понять всех за скрытой дорогой ... Мимо мчат незнакомые люди , И не кто тебя уже не осудит : Всем безразлично твоя лишь обида , И что слёзы пускаешь себе на морозе Может так будет даже на лучше Без различных ненужных вопросов , О том " Как ты ?)" Тебе хорошо ли" Или в этом нет больше смысла и вовсе ... Разве безразличие лучший способ оплаты За свои выражающие сердце бурю эмоций..? Может стоит быть чуточку внимательней , К тем кому помощь и вправду поможет !
40
8
2451
Все й одразу
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
84
2
4481