дитинства сад
привіт, дитинства сад, цвітуть яблуні, буяють вишні, ти як? бачиш, я знову тут, готова мріяти під зорепад, нагадуєш мені пісні з присмаком світанку, життя колишнє вернулася до тебе, друже, хоч так боялася, що проженеш звідси, пам'ятаю ту весну з дощами — за руки попри калюжі, щойно дитиною сміялася, тепер дорослою пригадую ті часи усе підвладне трансформації, а ти не змінився, такий же світлий, мудрий, хоч не один десяток років вже минув, колись, давним-давно, мій зір серед літніх барв губився, ти ж навчав мене усьому, що під силу було, завжди до щастя линув віриш? та з тобою залишилися мої бажання, нездійснені цілі, яким не під силу дорослішання, знала б тоді, що стільки нещастя через один неправильний крок, то, напевне, досі розмовляла б вечорами з вітром, не наробила б тих помилок і що не кажи, та все тимчасово, навіть біль потроху зникає, безмірний досвід у кишені, нумо все почати з самого початку? заховатися би за вишнею, принишкнути у траві, поки ще не смеркає, облаштувати нове місце достатку, пронизану казками та вірою в дива хатку ©solenka
2022-01-19 09:08:30
11
0
Схожі вірші
Всі
Чуточку внимательней
Неудачная попытка быть тем, кого сложно обидеть , Рвя бурю за улыбкой проникших эмоций И наивность уже стала себе лишь противна , Все пытаясь понять всех за скрытой дорогой ... Мимо мчат незнакомые люди , И не кто тебя уже не осудит : Всем безразлично твоя лишь обида , И что слёзы пускаешь себе на морозе Может так будет даже на лучше Без различных ненужных вопросов , О том " Как ты ?)" Тебе хорошо ли" Или в этом нет больше смысла и вовсе ... Разве безразличие лучший способ оплаты За свои выражающие сердце бурю эмоций..? Может стоит быть чуточку внимательней , К тем кому помощь и вправду поможет !
40
8
2047
Разве сложно сказать...
Много думать слов не хватит Лишь о ком то , кто не рядом Быть со всеми лишь открыткой , Согревая теплым взглядом Каждый день встречая солнце Словно первый луч спасенья Думаешь о всех моментах , Что всплывают вместе светом ... Или множество вопросов На каких нет не единого ответа , К тем , кто был однажды нужен, Став одним твоим мгновеньем Почему ж сейчас нам сложно .. Сказать искренне о чувствах , Как страдать мы все умеем ,, А признать ,что правда любим ? Может быть просто забыли .... Или стали явью сцен сомнений ? Разве сложно хоть глазами Сказать больше ,чем таить в себе ли... Надо больше лишь бояться , Не успеть сказать о главном ... На взаимность зря стараться Ждать когда уйдет шанс бремям ...
53
16
3318