Лише ти
Блакитноока
В мареннях моїх з'являвся ти... Щоночі бачила зображення одне. На нім всміхався щиро ти, Немов дитя: мале, незріле. А я торкалась руки твоєї Та зігрівалась ласкою цією... На обрій сонце піднялось, Забрало і тебе з собою, Немов не було тих світанків, Тих ніжних теплих ранків. © Блакитноока
2021-01-21 10:18:08
11
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Ledi ПТАШКА #ОЛД #ТОК
Як гарно ви передаєте відчуття любові, кохання.
Відповісти
2021-01-26 00:23:41
2
Блакитноока
@Ledi ПТАШКА #ОЛД #ТОК спасибі) Мені дуже приємно))
Відповісти
2021-01-26 13:18:18
1
Інші вірші поета
Море Вірт чи реал? ж о в т е н ь н е с у д и л о с ь
Інші поети
B I
@boredintrovert
Molly Walker
@mollywalker228
Схожі вірші
Всі
"Ми усе подолаємо разом..."
Nadine Tikhonovitch
«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»
52
3
2155
Я і ніч
Анастасія
Поїзд падає в ніч. Це-останній ліхтар. Я і ніч. Віч-на-віч. То морозить. То жар. Ти вже, певно, заснув, Ти подушку обняв. Ти мене вже забув. В тебе тисячі справ Я від тиші глуха. Від мовчання німа. Я одна. Клич- не клич. Я і ніч. Віч-на-віч.
105
8
12972