Чекати/писати/кохати
Чекати, писати, кохати, безвісті одне одного втрачати, над сенсом життя щоночі без толку гадати, та повідомлення навіть не надіслати. Чекати, коли хтось нарешті насмілиться, першим у вічі знову подивиться, а серце без нього вже не б'ється, і сил більше нема — вона не сміється. Хоч стільки всього не встигли сказати, та руки не візьмуться — декількох речень не відправити, обоє бажають своє життя переписати, шкода лиш — слів не підібрати. Не виказувати свої почуття, ховаючись від усіх навколо, вірити в нісенітниці — нібито все нарешті зникло, та все досі без змін — їхнє особисте пекло, танцювати під дощем, переконуючи себе, що кохання назавжди стерто. © solenka
2021-08-09 10:36:12
9
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Таня Тайна
Очень приятные рифмы)
Відповісти
2021-08-09 12:20:12
1
Блакитноока
Відповісти
2021-08-09 12:51:11
1
Схожі вірші
Всі
Моє диво
А на дворі лив дощ мов із відра, Гуляючи по вулиці рідненькій. Побачила в болоті кошеня, На мене так дивилося сумненько. Чомусь у серці так затріпотіло, Подумала забрати в дім собі, Дістала з бруду, воно муркотіло, Співаючи дорогою пісні. Ось так у мене і з'явилось диво, Мій друг пухнастий, любе кошеня. Історія насправді ця правдива, А на дворі лив дощ, мов із відра... *** У співавторстві з прекрасною Вікторією Тодавчич https://www.surgebook.com/_victoria_todavchich_ За допомогою проекту https://www.surgebook.com/weird_owl/book/proekt-pishem-sovmestno
46
5
1264
Хай буде так
«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.
38
4
4631