така закохана
Блакитноока
така закохана піддається впливу лихому у його житті — гостя непрохана зіронька у місті чужому ті очі сяючі ті миті, коли поряд перші дотики тремтячі дороги розійдуться? навряд відкрита для нього мов книга чи мапа нотки справжнього хоч додає адреналіну її сорочка картата знову боляче? цьогоріч залишити гіркі сльози їхні почуття — мов кошеня незряче під ковдрою рятуватися від морозу якщо майбутнє, то без минулих стін забути грози за вікном тут і зараз — вітрам навздогін кохання, що стало злочином тікати від інших байдуже на їхні думки вони одні з грішних ті, котрі забули про лаштунки ©solenka
2021-11-14 20:37:59
4
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Дівчина Осінь
Ваааау😍
Відповісти
2021-11-15 20:58:50
1
Блакитноока
@Дівчина Осінь дякую!💕
Відповісти
2021-11-16 10:01:19
2
Інші вірші поета
ц і л у й Життєвий урок Буває час... друже!
Інші поети
Prys Nikоlay
@Kanibalus
Схожі вірші
Всі
Я тебе по-справжньому кохала...
Вікторія Тодавчич
Я тебе по-справжньому кохала... Так, неначе зовсім не жила. І тобі лиш серце відкривала, Я тебе кохала, як могла. Я тобі всю душу і все серце, Все віддам, ти тільки попроси. Я тебе кохатиму до смерті, Я з тобою навіки і завжди. Я тобі відкрию таємниці, Все, що маю — все віддам тобі. І поля, і чистії криниці, І прекрасний спів тих солов'їв. Я тебе по-справжньому кохала, Весь свій час, я віддала тобі. Я була наївною . Не знала, Що не брешуть тільки солов'ї.
42
15
2067
Мої слова
Ай
Мої слова нічого не варті, але я більше нічого не вмію, Лише нестерпно кохати те, що згодом вб'є усі мої квіти. Те, що загубить мене і все, що я маю, викличе аритмію, Але віддам усього себе й обіцяю, що не буду жаліти. Бо завжди волів проміняти комфорт на більш вартісні речі. Запам'ятав назавжди: жалість до себе породжує лише порожнечу, Якщо життя чогось і навчило, то плести лише проти течії. Мої слова нічого не варті, але лунатимуть в тебе під вечір.
85
0
5019