30 років

Богдан Кухта

Я народився в дев`яносто першому І, очевидно, що не пам'ятаю події першого року буття. Кажуть: проголосили незалежність, Появилась конституція, Обрали президентом Кравчука. Брешуть, що забули червоні часи, Заховали глибоко Партквитки. Присягли на вірність На новий стяг В девяносто якомусь там році. Видумавши нові вектори руху, намалювали план і стерли шлях у Європу. Кажуть, Брешуть, Видумують І Стирають... А мені що до того? Я ще малий І в мене є мама і ще живий тато. Вони усе вирішать. Я вірю завз"ято, Що їхня любов то не інфляція. Така в мене, брате мій, мотивація. Хоч побачу тебе через літ п`ять, Ти мене за мої дурості пробач. Старшим не завжди легше - тож вибачай, Краще піду заварю чай. Кажуть, Брешуть, Видумують, Стирають... Хай плавають чаїнки, Як білі пір`їнки. Ми завжди були, Як маленькі піщинки. Кажуть, Брешуть, Видумують, Стирають... Щоб все перелічити, потрібні роки. Десь у цьому світі є я і ти. Кажуть, Брешуть, Видумують, Стирають... Згадай щось своє, Посміхнись, Подзвони І привітай маму з тридцяткою. А вони хай Кажуть, Брешуть, Видумують І Стирають... Наші слова на піску, Засіяні Римами Незримої Пам`яті. Дай нам, Боже, Па-м`Я-ТІ, Дай нам, Боже, Муд-рос-ті, Щоб розрізнити істину, Написану на піску. Ри- ма- ми. 23-24.08.2021 © Богдан Кухта #Poetry, #Поезія

2021-08-24 20:41:52

1

0

Схожі вірші

Всі

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

71

7

11283

Хай буде так

Юлія Богута

«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.

38

4

4726