Крапля крові

Богдан Кухта

Я взяв краплю своєї крові, Розклав її на молекули і атоми. Хто ми з вами у цьому давньому місті? Нащадки возвелителів, тиранів, диктаторів? Ми - виживші, Ми - доживші, Пережитки не дожатої епохи. Рефлексуємо Й щось пишемо Українською. І це уже було. Язиком, Наречеєм. І це усім на зло. Прямісінько у корпус, Ударом з правої. Попав чи пронесло? Хотів би, щоб боліло Від усвідомлення, Від переосмислення. Історії продажних Та запроданих, не наших й не чужих Героїв. Де правда в цьому світі? Хто поміняв слова? Поетів Вже немає. Вони - розстріляні. Їх палітурки чорні, Темні, мов смола. Уже в макукулатурі. Їх здали наші. Наші!.. Може, навіть я В котромусь із житів Продав своє ім`я. За кусень хліба І червоного вина, За упокій. Мій, Боже, Не рухай кров, Не причащай Петра. Спитай, чи хочуть вони В рай? Їм жити б ще на цій землі. Для чого ти Їм дав вірші? 16.09.2021 © Богдан Кухта #Poetry, #Поезія

2021-09-16 20:19:56

1

0

Схожі вірші

Всі

Печаль прячется в словах

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Полны отчаяния слова Достигли й душат вдруг меня Не знаю дальше как мне быть И стоит ли их отпустить Всю грусть ,что прячется внутри Пусть заберёт с собою дни А шоколад утешет впредь Всё горести уйдут под дверь Но чувства ,что живут внутри Не скроешь с время позади Ведь вырвуться с оков груди Их не сдержать нечем увы ... Как не было мне тяжело Я не смогу забить их льдов И холод тот , что тронул весь Согреть не сможет даже лесть...

50

12

4708

"Ми усе подолаємо разом..."

Nadine Tikhonovitch

«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»

52

3

2349