Мукулатура
Богдан Кухта
(18+)
Книги відніс На мукулатуру, Кинув під ніс Два кілограми добра. Все перетруть, Зроблять папір, Прошу повір. Обмін відбувся - Маю бабло, Вийшло купити Буханку чорного. Скільки хто дасть За шмат вірша? Пофіг культура. Більше нема... Книги скінчились, Шукаю газети, Журнали, Листівки Та свіжу пресу. Дірка в бюджеті, Навіть в манжеті. Виїли миші Моє ім'я. © Богдан Кухта 2020
2020-08-14 14:14:52
5
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
Kruhitka Dobro
Мені подобається 👽👍
Відповісти
2020-08-14 17:43:29
1
Інші вірші поета
Намальовані На асфальті Дядечко Час ... Спробуй ще...
Інші поети
➒ ➊ ➊
@call911immediately
Hell_ga
@Hell_ga
Схожі вірші
Всі
"Hannah"
Jojo Harl
Why would you bully? Was that okay? Nobody helped me, Get out of the way. And i didn't cry. And i didn't lie. I just looked at you. With a fake smile. You could love me. You really could. But you didn't. You left me alone. And then i cried. And then i lied. I left my world, Without any love. Someone will need you. Someone will shout. Listen to the scream. Help the people live. ♡ Inspired by "13 reasons why" Netflix series.
68
6
16068
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
11481