Братка
bubosik
Вогнішча дым заблытаўся ў валасах. Маўчым, але зараз гэта і трэба. Я чую, як б’ецца ўжо сэрца... Ў каласах Гуляюцца промні вячэрняга неба. Бліжэй за цябе толькі водар жытнёвы ў ветры: Яднаючы нас дрэў магутных спакоем Знішчае ён думкі і дзьме на длінным паўметры Між целаў, адданых той волі без зброі. Хай ведаюць жа, як побач мы моўчкі гаворым, Ці громка смяемся, ці прагнем любові... Хвілінку яшчэ, пачакай, там дзень будзе новы... Палае заход Пад ластавак усклікі На родненькай мове.
2020-06-28 11:05:10
10
6
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (6)
bubosik
@Uina Ku 😉
Відповісти
2020-06-28 11:20:34
1
bubosik
прыемна)
Відповісти
2020-06-28 13:27:32
Подобається
bubosik
дзякуй)
Відповісти
2020-08-02 07:08:16
Подобається
Інші вірші поета
Хвалі Растворяйся в себе
Інші поети
Світлана Корнійчук
@svitlana_korniychuk_ehci
Схожі вірші
Всі
Намалюю
Вікторія Тодавчич
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
2484
وردةٌ قبِيحة
تُومِي.
و مَا الّذي يجعلُ مصطلحُ الوردة قبِيحة؟ -مَا الّذي تنتظرهُ من وردةٍ واجهت ريَاح عاتية ؛ وتُربة قَاحلة و بتلَاتٍ منهَا قَد ترَاخت أرضًا ، مَا الّذي ستصبحهُ برأيك؟
55
10
3208