Хвалі
bubosik
У ціхім паветры гучаць Далёкія водгукі мар, Працягваюць ледзьве дышаць, Знікаюць сярод сівых хмар. Нажаль, але хмары плывуць, Як мора без бачных краёў. І птушкі лятаюць, пяюць Штодзённую песню без слоў. Чуваць той адзіны спакой, На сонца праменнях дрыжаць, Трымаць на сябе цэлы бой — Між сэрцам і розумам стаць. На захадзе сонца пайду І зноў пачну думаць пра вас. Я ведаю вас, як душу, Аддам і яе ў свой час...
2019-11-22 09:49:11
8
5
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (5)
Uina Ku
@bubosik очень похоже на украинский!
Відповісти
2019-11-22 18:49:53
1
bubosik
@Uina Ku конечно) все наши словянские языки между собой переплетаются) украинский и белорусский очень схожи
Відповісти
2019-11-22 18:51:32
1
bubosik
ой, очень приятно)
Відповісти
2020-08-02 07:15:59
Подобається
Інші вірші поета
Братка Растворяйся в себе
Інші поети
Сергій
@sushko18
Arif Babatinca
@arif_babatinca
TVOY 50/50
@fidelium_semper
Схожі вірші
Всі
Моє диво
Фαйղα Եօթթí #AР #FN
А на дворі лив дощ мов із відра, Гуляючи по вулиці рідненькій. Побачила в болоті кошеня, На мене так дивилося сумненько. Чомусь у серці так затріпотіло, Подумала забрати в дім собі, Дістала з бруду, воно муркотіло, Співаючи дорогою пісні. Ось так у мене і з'явилось диво, Мій друг пухнастий, любе кошеня. Історія насправді ця правдива, А на дворі лив дощ, мов із відра... *** У співавторстві з прекрасною Вікторією Тодавчич https://www.surgebook.com/_victoria_todavchich_ За допомогою проекту https://www.surgebook.com/weird_owl/book/proekt-pishem-sovmestno
46
5
1325
Намалюю
Вікторія Тодавчич
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
1790