Хвалі

bubosik

У ціхім паветры гучаць Далёкія водгукі мар, Працягваюць ледзьве дышаць, Знікаюць сярод сівых хмар. Нажаль, але хмары плывуць, Як мора без бачных краёў. І птушкі лятаюць, пяюць Штодзённую песню без слоў. Чуваць той адзіны спакой, На сонца праменнях дрыжаць, Трымаць на сябе цэлы бой — Між сэрцам і розумам стаць. На захадзе сонца пайду І зноў пачну думаць пра вас. Я ведаю вас, як душу, Аддам і яе ў свой час...

2019-11-22 09:49:11

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (5)

Uina Ku

@bubosik очень похоже на украинский!

Відповісти

2019-11-22 18:49:53

bubosik

@Uina Ku конечно) все наши словянские языки между собой переплетаются) украинский и белорусский очень схожи

Відповісти

2019-11-22 18:51:32

bubosik

ой, очень приятно)

Відповісти

2020-08-02 07:15:59

Подобається

Інші вірші поета

Растворяйся в себе Братка

Інші поети

Kate Bondari

@Kate_Bondari_17

Young Writer

@ZaraMehar

Богдан Дубильовський

@bodiadub

Схожі вірші

Всі

Тарантела (Вибір Редакції)

Фαйղα Եօթթí #AР #FN

І ніжний спомин серця оживився В нестримнім танці тіла — тарантели, Коли тебе відносить в зовсім інші Світи буття — яскраві й небуденні. Коли душа вогнями іржавіє, Кричить до тебе екстраординарним Неспинним рухом палкої стихії! Чому стоїш? Хутчіш в танок за нами! Бо тут тебе почують навіть боги, Суворі стержні правди на планеті. Танцюй-співай у дивній насолоді, Бо то є радість в ритмі тарантели!... Твоє ж життя невічне, зголосися? В мовчанні втопиш душу і печалі? Чи може разом з нами наймиліше Відкинеш маску сорому й кайдани? *** Переклад в коментарях 🔽🔽🔽

8291

"Я буду помнить"

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Я буду помнить о тебе , Когда минутой будет гнусно И одиноко грянет в след Дождь смыв порою мои чувства Я буду помнить о тебе , Когда нагрянет новый вечер И ветер заберёт себе Мои увечены надежды . Я буду помнить, тот момент, Когда тебя со мной не стало Оставив только мокрый цент С того ,что в сердце потеряла Я буду помнить твой уход , Да может быть, тогда слезами Теперь совсем под тихий сон Обняв подушку крепко швами .

1684