Без Сонця 23 січня 2015 року
Білії хмари у небі кружляють, Жовте сонце вони затуляють. Без темноти ми будемо жити. Як рано вранці нам не тужити? Знаємо тільки, без нього все сиве. Все на долині без того проміння. І без того тепла... Як "ура" всім нам закричати? Чи нам треба всім помовчати? Тепле проміння вийде у день. Хай буде сонце у наших дітей! Ми його втратили і повернули Та наші діти все це забули. Це затемнення на пару годин, Та без сонця вони як довгі роки. Я все кажу, бо сам бачив це. Я знав що буде, ото й усе.
2018-11-16 13:03:53
7
0
Схожі вірші
Всі
"Письмо ушедших дней"
Привет , мой милый друг Забыл ли ты, как долго не писала , Прости ,но я хотела отпустить Всю слабостью ,что в себе искала . И может ты проник Моим письмом до дрожи Забыл ли мой дневник , Увиденный стихами одинокой ночи ... Об памяти прошедших дней , Ты не увидишь ни души порока Лишь слабый шепот чувств Уложенных строками тонко . Немой вопрос в глазах Оставлю с времям на последок Легонько холодом касаний уходя , Чтоб не запомнил запах пепла.
43
17
2637
Мої слова
Мої слова нічого не варті, але я більше нічого не вмію, Лише нестерпно кохати те, що згодом вб'є усі мої квіти. Те, що загубить мене і все, що я маю, викличе аритмію, Але віддам усього себе й обіцяю, що не буду жаліти. Бо завжди волів проміняти комфорт на більш вартісні речі. Запам'ятав назавжди: жалість до себе породжує лише порожнечу, Якщо життя чогось і навчило, то плести лише проти течії. Мої слова нічого не варті, але лунатимуть в тебе під вечір.
85
0
4876