Давним давно і по нині
Сніданок з Едемом
Зачекались вірш на солов'їній мові? Нужбо про патріотизм, а ви готові? В нашій країні є велика біда. Яка? Хто сі зможе зупинити бика? Це бик, котрий бачить лише червоне. Кров, страждання.., розумієте, панове? Я ж тут бо живий й понині, Родився й ріс у пилині. Та став я на доріжку кволу, Й уклонив голівоньку додолу. Балвохвалство закінчилось, А вонтпити нема чого. Рок назад моє сердце билось, А в моїх жилах бігла кров. Та настигла мне фатига, Як і націю мою. За що солдат убив родину? Де совість ся і відповідь чому? І син у авви також питав, І брат його, його сестра. А у батька був прямий наказ Який порушувать нельзя. Аще війни ще не було, Вечеря, всі вже за столом І моляться том Богу, бо Він подарив сім'ю, дітей й любов. Та шафунок треба ісполнять, Що ж це за світ, вашу ж мать!
2020-02-01 20:36:06
6
0
Інші вірші поета
Темнота І Балкон За Небесну Сотню! Сага об Максирі 2 лютого 2015 року
Інші поети
Інга
@troubled_soul
_.scorpion._
@x_scorpio_x
Схожі вірші
Всі
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
5
11169
Чуточку внимательней
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Неудачная попытка быть тем, кого сложно обидеть , Рвя бурю за улыбкой проникших эмоций И наивность уже стала себе лишь противна , Все пытаясь понять всех за скрытой дорогой ... Мимо мчат незнакомые люди , И не кто тебя уже не осудит : Всем безразлично твоя лишь обида , И что слёзы пускаешь себе на морозе Может так будет даже на лучше Без различных ненужных вопросов , О том " Как ты ?)" Тебе хорошо ли" Или в этом нет больше смысла и вовсе ... Разве безразличие лучший способ оплаты За свои выражающие сердце бурю эмоций..? Может стоит быть чуточку внимательней , К тем кому помощь и вправду поможет !
40
8
1824