Давним давно і по нині
Зачекались вірш на солов'їній мові? Нужбо про патріотизм, а ви готові? В нашій країні є велика біда. Яка? Хто сі зможе зупинити бика? Це бик, котрий бачить лише червоне. Кров, страждання.., розумієте, панове? Я ж тут бо живий й понині, Родився й ріс у пилині. Та став я на доріжку кволу, Й уклонив голівоньку додолу. Балвохвалство закінчилось, А вонтпити нема чого. Рок назад моє сердце билось, А в моїх жилах бігла кров. Та настигла мне фатига, Як і націю мою. За що солдат убив родину? Де совість ся і відповідь чому? І син у авви також питав, І брат його, його сестра. А у батька був прямий наказ Який порушувать нельзя. Аще війни ще не було, Вечеря, всі вже за столом І моляться том Богу, бо Він подарив сім'ю, дітей й любов. Та шафунок треба ісполнять, Що ж це за світ, вашу ж мать!
2020-02-01 20:36:06
6
0
Схожі вірші
Всі
Пóдрузі
Ти — моє сонце у похмурі дні, І без тебе всі веселощі будуть чужі. Ти — наче мій рятівник, А я — твій вірний захисник. Не кидай мене у часи сумні, Бо без тебе я буду на дні. Прошу́, ніколи не залишай мене одну, Адже без тебе я точно потону. Хто я без тебе? Напевно, мене просто нема... Розкажу я тобі про все із цього "листа". Постався до цього обережно і слушно, Щоб не подумала ти, що це, може, бездушно. Адже писала я ці рядки довго, І ти не посмій не побачити цього! Ми же ж з тобою змалку завжди були разом, І дружбу нашу не зруйнуєш навіть часом. А ти пам'ятаєш, як на кухні говорили про хлопців? Ми зберігали всі секрети, наче у таємній коробці. Смієшся ти, як завжди, смішно, І не сказати про це буде грішно. Дуже подобаються мені наші розмови, Особливо, коли ти "ламаєш" свої брови. Чудово, коли твоя найкраща подруга — сестра. Адже не залишить в біді ніколи вона. А завжди буде поруч. Навіть якщо сам чорт стоїть ліворуч.
48
12
3221
Дитинство
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
12181