Банка
Сніданок з Едемом
(18+)
В мене є громадянство Ізраїлю Хто ці всі люди я їх не знаю По кругу малу всі ми пускаємо, Но ніж в руках все ж заспокоює Налий мені бармен кружечку чаю Я лише п’ю та не наливаю Я лиш палю та не насипаю Бога молю та не засипаю Я на окраїні, мені так погано Ніби наваляний але начебто й мало «Не давайте йому більше ні грама» Почула б слова такі, уявив, моя мама. Я не наркоманю, для мене це ранок Прокидаюсь у спальні, на балконі від банок Кусала мене моя подруга вміло Як ніби це я себе вбиваю намірно
2022-11-06 16:08:44
2
0
Інші вірші поета
Прикраса За моїми підрахунками Бред Єва 11
Інші поети
GRAFO
@grafo
RyleeSisco
@RyleeSisco
Princess Girl
@Princess_life
Схожі вірші
Всі
Все й одразу
Ай
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
84
2
4687
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
12181