Банка
Сніданок з Едемом
(18+)
В мене є громадянство Ізраїлю Хто ці всі люди я їх не знаю По кругу малу всі ми пускаємо, Но ніж в руках все ж заспокоює Налий мені бармен кружечку чаю Я лише п’ю та не наливаю Я лиш палю та не насипаю Бога молю та не засипаю Я на окраїні, мені так погано Ніби наваляний але начебто й мало «Не давайте йому більше ні грама» Почула б слова такі, уявив, моя мама. Я не наркоманю, для мене це ранок Прокидаюсь у спальні, на балконі від банок Кусала мене моя подруга вміло Як ніби це я себе вбиваю намірно
2022-11-06 16:08:44
2
0
Інші вірші поета
Іду вулицями міста Темрява 2 Письмо Св.Миколаю 17 грудня 2014 рік 19
Інші поети
Kotenok
@Kotenok2018
Схожі вірші
Всі
Чуточку внимательней
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Неудачная попытка быть тем, кого сложно обидеть , Рвя бурю за улыбкой проникших эмоций И наивность уже стала себе лишь противна , Все пытаясь понять всех за скрытой дорогой ... Мимо мчат незнакомые люди , И не кто тебя уже не осудит : Всем безразлично твоя лишь обида , И что слёзы пускаешь себе на морозе Может так будет даже на лучше Без различных ненужных вопросов , О том " Как ты ?)" Тебе хорошо ли" Или в этом нет больше смысла и вовсе ... Разве безразличие лучший способ оплаты За свои выражающие сердце бурю эмоций..? Может стоит быть чуточку внимательней , К тем кому помощь и вправду поможет !
40
8
2047
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
11518