Космос
Важко дивитись зранку в календар Мій сьогоднішній день наче був уже вчора Очі наповнені сльозами, блищать як кристали Колись відчуття що до неба дістану, Зараз розумію що там задихався б. Мене вчили склонятися та я сперечався. Здавалося світ побудований запросто Більшість в океані були б зарослями, Одиниці їдять зарослі. Я би ліг у сотню лікарень, Всюди кажуть одне й те саме, Мене це дістало, Костуха по заду. Відносно недавно я збагнув що хочу бути камнем, Але для цього треба відмовитися від безкоштовної кави. Запросто - вона всерівно кал! Існування у вакуумі без інших розумних істот — Це як не мати вибору у кавʼярні. Я теж можу випити американо, але хочу більшого, Невже це неправильно? Соціум не буде оправданий Дякую мамі і татові за те що допомогли мені розірвати всі типові патерни! Інколи існування - каторга, А сни справжні фатуми. Чому на столі частіше coca-cola, а наприклад не фанта?! Для ефекту Мандели забагато. Поки схиляюсь тільки до квантового безсмертя, Але, чорт забирай, у скількох із світів я все ще живий? Я однозначно не заслуговую на милосердя, Та чи заслуговуєш на нього ти?
2023-10-07 07:30:53
1
0
Схожі вірші
Всі
Не скажу "люблю"
Знаєш, складно Тебе любити й не сказати. Тебе кохати і збрехати, Що зовсім іншого люблю, І що до тебе не прийду. Знаєш, той "інший" мене теплом своїм зігріє. Зачарує і поцілує, А ти сиди там далі сам, І йди назустріч виючим вітрам. Тобі вже більше не скажу своє я болісне "люблю"... А просто відпущу і почуття у собі похороню.
74
14
6162
Я і ніч
Поїзд падає в ніч. Це-останній ліхтар. Я і ніч. Віч-на-віч. То морозить. То жар. Ти вже, певно, заснув, Ти подушку обняв. Ти мене вже забув. В тебе тисячі справ Я від тиші глуха. Від мовчання німа. Я одна. Клич- не клич. Я і ніч. Віч-на-віч.
105
8
12986