Космос
Важко дивитись зранку в календар Мій сьогоднішній день наче був уже вчора Очі наповнені сльозами, блищать як кристали Колись відчуття що до неба дістану, Зараз розумію що там задихався б. Мене вчили склонятися та я сперечався. Здавалося світ побудований запросто Більшість в океані були б зарослями, Одиниці їдять зарослі. Я би ліг у сотню лікарень, Всюди кажуть одне й те саме, Мене це дістало, Костуха по заду. Відносно недавно я збагнув що хочу бути камнем, Але для цього треба відмовитися від безкоштовної кави. Запросто - вона всерівно кал! Існування у вакуумі без інших розумних істот — Це як не мати вибору у кавʼярні. Я теж можу випити американо, але хочу більшого, Невже це неправильно? Соціум не буде оправданий Дякую мамі і татові за те що допомогли мені розірвати всі типові патерни! Інколи існування - каторга, А сни справжні фатуми. Чому на столі частіше coca-cola, а наприклад не фанта?! Для ефекту Мандели забагато. Поки схиляюсь тільки до квантового безсмертя, Але, чорт забирай, у скількох із світів я все ще живий? Я однозначно не заслуговую на милосердя, Та чи заслуговуєш на нього ти?
2023-10-07 07:30:53
1
0
Схожі вірші
Всі
Все й одразу
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
84
2
4510
Разве сложно сказать...
Много думать слов не хватит Лишь о ком то , кто не рядом Быть со всеми лишь открыткой , Согревая теплым взглядом Каждый день встречая солнце Словно первый луч спасенья Думаешь о всех моментах , Что всплывают вместе светом ... Или множество вопросов На каких нет не единого ответа , К тем , кто был однажды нужен, Став одним твоим мгновеньем Почему ж сейчас нам сложно .. Сказать искренне о чувствах , Как страдать мы все умеем ,, А признать ,что правда любим ? Может быть просто забыли .... Или стали явью сцен сомнений ? Разве сложно хоть глазами Сказать больше ,чем таить в себе ли... Надо больше лишь бояться , Не успеть сказать о главном ... На взаимность зря стараться Ждать когда уйдет шанс бремям ...
53
16
3826