Without name 3 лютого 2015 року
Сніданок з Едемом
Та пливе кача В синє море. З Дністра в Дніпро- Долгая дорога в нього, Скаржиться воно. Ось пливе вже В Усті нашій, Зв'язаной рікою. Тільки хоче ще Попасти в рай Добра рукою. Бог їй каже: "Ти маленьке"- Ніде жити качці... Та кача вернулось В рай, річка їй- Дунай
2018-12-04 17:22:59
7
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
Сніданок з Едемом
Невже я знайшов людину, яка попри мої дитячі вірші бачить тут суть, яку не можуть угледіти й дорослі?🤩
Відповісти
2018-12-04 18:43:25
Подобається
Інші вірші поета
Конверси Сага об Максирі 2 лютого 2015 року Коханці, кохаю, константа, кохання. С*чка до Варшави
Інші поети
Lil' sunshine
@Chara1707
arion _4
@hranutel
Схожі вірші
Всі
Чуточку внимательней
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Неудачная попытка быть тем, кого сложно обидеть , Рвя бурю за улыбкой проникших эмоций И наивность уже стала себе лишь противна , Все пытаясь понять всех за скрытой дорогой ... Мимо мчат незнакомые люди , И не кто тебя уже не осудит : Всем безразлично твоя лишь обида , И что слёзы пускаешь себе на морозе Может так будет даже на лучше Без различных ненужных вопросов , О том " Как ты ?)" Тебе хорошо ли" Или в этом нет больше смысла и вовсе ... Разве безразличие лучший способ оплаты За свои выражающие сердце бурю эмоций..? Может стоит быть чуточку внимательней , К тем кому помощь и вправду поможет !
40
8
3237
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
12884