Єва 7
Сніданок з Едемом
Хто б міг подумати Що я не зможу кинути, Що вмію лише кривдити Хто б міг в таке повірити? Хто б міг в таке повірити Що відносини це липа? Вона вірила у них, А я її кривдив. Хто б міг таке подумати Що я не спатиму з тобою більше Ти розбила моє серце Бутилкою від віскі, як так вийшло Невже твої емоції штучні Як до цього дійшло? Я б ніколи не повірив у твою печаль, якби не торкнувся, ти була гарячою як чай. Можливо й не підібрав би до твого серця я ключа, Та ти в ньому назавжди, ти ключова деталь Що повпливала на мене і того ким я став. Того року я не знав про стосунки, знав лише про кристали. Я згадую твої вуста… Опираючись на колишнє, сльози твої - чистий кришталь Смерть могла б вибрати мене на кшталт, Но моє пекло - коли останнім штрихом забирають тебе, на жаль Якби б я лиш повірив в ту печаль Через яку тебе зі мною більш немає. Немає бачити нас разом ніхто! Моя рука стискала твоє горло, Закривались штори, я робив тобі боляче, Називав це уроком, Твою зраду я вважав твоїм останнім кроком Та я блефував пускаючи ніс по білим коридорам. Для тебе морг, для мене - морок Я завдавав тобі багато мороки й клопотів І так й не зрозумів одне: Чому твоє тіло було подібне на місце злочину у стосунках, А без подряпин та синців при смерті? Скажи чи була ти хоча б справжня? Хочу дізнатись в якому знаходжусь стані. Я на автомагістралі, цікаво чи це сьогодні станеться?
2023-11-30 07:32:15
0
0
Інші вірші поета
Весна Без душі 26 січня 2015 року Канат Powiedzenie
Інші поети
Vasyl Stewart
@vasylstewart
Схожі вірші
Всі
Unbreakable heart
B I
Behind your back people are talking Using words that cut you down to size You want to fight back It's building inside you Holding you up Taking you hostage It's worth fighting for They'll try to take your pride Try to take your soul They'll try to take all the control They'll look you in the eyes Fill you full of lies Believe me they're gonna try So when you're feeling crazy And things fall apart Listen to your head Remember who you are You're the one You're the unbreakable heart
49
1
16130
Недоречне (UA)
Ай
жодної коми читай як хочеш бо мені байдуже я поет *** я поет тож спалюй все що було до мене минуле — нікчемне бо не існує я поет головний поціновувач твоїх забаганок пізнаю тебе і настане ранок коли ти більше не знайдеш ні мене ні моїх речей я поет тож закохаюсь у самий недоречний час з'явлюсь на твоєму порозі, увімкну джаз і спробую залікувати усі твої рани внутрішні відкриті або навіть рвані а потім просто видалюсь геть бо так хочеш ти я поет тому в мене жодної причини запам'ятовувати якісь адреса там де я був — мене не знайти хіба ж то не у тому краса? тому ми ніколи не програємо це знову я поет тож запитаю тебе про улюблену каву останню прочитану книжку і від чого у тебе безсоння я поет тож можеш відкрито про усі емоційні безодні я поет обожнювач невиконанних клятв що випливають у безмовні драми де слова вже до чорта до рами але потім відбиваються у твоїй голові голосами і не дають спокою я поет тож жонглюю цими дарами може маю талант від народження а може пишу від суму ночами я поет тож наповнюйся моїми речами поглинай мої всесвіти сьогодні за дешево а може і даром проти не буду я поет тож з головою пірнаю у смуток рахую зірки поки ти рахуєш добуток і відчуваю себе трохи інакшим от і все я знаю що ніхто нікого вже не спасе я поет тож ігнорую усі застереження пропускаю крізь себе всі твої твердження не замислюючись чи є в них хоч крихти правди бо я маю себе мені потрібно мати я поет що ніколи не підвладний течіі бо нічий ігнорую навіть свою самобутність бо вона маленький ручій і взагалі — вода повірю у щось — прийде біда я поет тож хочу — не ставлю коми а хочу — увійду у кому в надії зануритись у інші світи якщо загубиш мене то просто зітри із себе бо десь там мені краще я поет тож іноді благаю вимкнути сонце щоб настіж відкрити віконце і насолоджуватись темрявою зовні і у середині себе не хочу нічого світлого відійди від мене я поет тож насолоджуйся мною поки я поруч поки мені є що тобі розповісти бо я прокинусь і захочу залишити все без єдиної вісті я поет з вічно холодними блідими руками цілую тебе своїми губами с присмаком відчаю і зеленого чаю я поет я ніколи не закінчую тому не програю ні тобі ні життю я поет тож зривай з мене одяг але ніколи не побачиш роздягнутим в мене є шкіра та купа дивних сенсів що дуже стягують та з яких я не можу вирватись ти не допоможеш я поет з дуже поганим кровообігом та в цілому з втомленим виглядом можеш слухати мене або ні: мені все одно не стати прикладом у поезії хоча марную на це вже не перше життя і вічно забуваю на чому я зупинився і чому не зупинилося серцебиття але все одно продовжу розкидувати тут занадто недоречні речі ... тому нагадай я вже казав тобі, що я поет, до речі?
46
5
2058