Го́ри
Мені вже сняться ці простори, стежками виті древні гори, серце пульсуюче в горлянці, тіло бунтуюче уранці, налиті м’язи і судоми, ці низькі хмари. Море втоми, ріки турботи і бажання вперед іти без коливання, без відпочинку, зла та ліні, щоб кров була в адреналіні, щоб дощ очистив всі думки, а вітер пестив. Все ж таки місця ці силами повняться. Най древні гори знов насняться ☶ 24.VI-25.VI.2021 р., м. Дніпро OST: Nirvana “The Man Who Sold the World”
2021-06-25 06:56:37
2
0
Схожі вірші
Всі
Я тебе по-справжньому кохала...
Я тебе по-справжньому кохала... Так, неначе зовсім не жила. І тобі лиш серце відкривала, Я тебе кохала, як могла. Я тобі всю душу і все серце, Все віддам, ти тільки попроси. Я тебе кохатиму до смерті, Я з тобою навіки і завжди. Я тобі відкрию таємниці, Все, що маю — все віддам тобі. І поля, і чистії криниці, І прекрасний спів тих солов'їв. Я тебе по-справжньому кохала, Весь свій час, я віддала тобі. Я була наївною . Не знала, Що не брешуть тільки солов'ї.
42
15
1232
Намалюю
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
1656