Го́ри
Мені вже сняться ці простори, стежками виті древні гори, серце пульсуюче в горлянці, тіло бунтуюче уранці, налиті м’язи і судоми, ці низькі хмари. Море втоми, ріки турботи і бажання вперед іти без коливання, без відпочинку, зла та ліні, щоб кров була в адреналіні, щоб дощ очистив всі думки, а вітер пестив. Все ж таки місця ці силами повняться. Най древні гори знов насняться ☶ 24.VI-25.VI.2021 р., м. Дніпро OST: Nirvana “The Man Who Sold the World”
2021-06-25 06:56:37
2
0
Схожі вірші
Всі
Темнота теней ночи ...
Пусто стало без границы Ночь взошла забрав луч дня Темны улицы, как тишины темницы , Освещает только свет одного фонаря ... Покров одеяла ночи вкрыто небо В далеке не страшны мне тени ветвей И не будоражит больше холод ветра , Что касается руками глубины очей ... Бурю льда он не приносит Темнота стала привычна мне Звук сверчков не веет грустью Больше ничего бояться нет... Свет от звёзд полны свеченьем Они стали снов мечты путей Для того , кто вдруг заблудит И поддастся темноте своей ...
44
13
1537
Сумую без тебе
Сумую без тебе, кохана Так важко на серці мені. Приходь ти до мене жадана, Щоночі. Хоча б уві сні. Загляну в кохані я очі, Не йди, прошепчу. Я люблю. Та довгі безсоннії ночі, Вбивають вже душу мою. Прошу я, відкрий моє серце, Ти подихом ніжним своїм. Відчиню заховані дверці, Закриті на сотні замків.
52
39
1530