Маленькі уламки

➒ ➊ ➊

Маленькі уламки лишають порізи, оголюють рани, загострюють риси, травмують думки і калічать життя, дарують лиш му́ки і рвуть почуття. Маленькі уламки – слова або дії, дурні забаганки, короткі події. Це жести і погляди, меседжі в чаті, розлючені люди, ворожі й пихаті. Маленькі уламки. Від них не сховатись, не вийняти подумки, лиш сподіватись, що рани від них з часом будуть промиті чи мною, чи кимось зашиті й прикриті 27.ІІІ.2021 р., Дніпро

2021-03-27 13:30:48

Інші вірші поета

Весна 2022 року В цю пору Мурашки по шкірі Ранок у Дніпрі

Інші поети

Dragana Boskovic

@justletmesleep

Ava Brown

@avaontiana08

Eiffel

@Miss_Eiffel

Схожі вірші

Всі

Темнота теней ночи ...

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Пусто стало без границы Ночь взошла забрав луч дня Темны улицы, как тишины темницы , Освещает только свет одного фонаря ... Покров одеяла ночи вкрыто небо В далеке не страшны мне тени ветвей И не будоражит больше холод ветра , Что касается руками глубины очей ... Бурю льда он не приносит Темнота стала привычна мне Звук сверчков не веет грустью Больше ничего бояться нет... Свет от звёзд полны свеченьем Они стали снов мечты путей Для того , кто вдруг заблудит И поддастся темноте своей ...

2539

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

12827