Місця
➒ ➊ ➊
Де спогад за спогадом рине нестримно, бо серцем і поглядом так безупинно пробуджую в со́бі потік відчуттів, а пам’ять в подобі до про́житих днів змальовує дії, події, обличчя, слова і надії, жагу й протиріччя, нестриману пристрасть, довіру, зізнання, надію і відданість, мрії й бажання. Де мо́є кохання – паланням строкате – цілунки й зітхання із присмаком латте, пестливі торкання, й обійми чіпкі. Дощу шурхотіння і хмари важкі, жовтневі вітри і січневі морози, кав'ярні, двори, снігопади і грози. Де дух, як вітрила, де б’ються серця, де ніжність і сила, там мо́ї місця. В них в мене хтось є і в душі вже ця хтось. Як я в тих місцях маю бути в кого́сь ⌘ 05.VII-06.VII.2021 р., м. Дніпро
2021-07-07 05:57:13
3
0
Інші вірші поета
Замети мене Яка в хуй різниця? Вибір Тонью-сновида
Інші поети
Hnin Aung
@HninAung913
Sneha Das
@curiousdreamer
Схожі вірші
Всі
Question 1?/Вопрос 1?
shadowlinxxx morgan
The girl that questions everything,is a girl that needs many answers.She wanders the earth trying to find the person that can answer her many queries.Everthing she writes has a hidden question that makes her heart ache and her head hurt.She spends days writing sad story's that she forgets her sad life.Shes in a painful story that never ends,she's in a story that writes itself.The pages in the book were filled ever so easy,because her heart wrote it for her.She spent her life being afraid,that's what made it so boring.Finding her passion was easy,but fulfilling it was the hardest part of all.Her writing may be boring and sad,but it's what keeps her sane. "She had all the questions in the word,and he had all the answers." Lillian xx
45
8
4756
"Ми усе подолаємо разом..."
Nadine Tikhonovitch
«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»
52
3
2360