Місця
Де спогад за спогадом рине нестримно, бо серцем і поглядом так безупинно пробуджую в со́бі потік відчуттів, а пам’ять в подобі до про́житих днів змальовує дії, події, обличчя, слова і надії, жагу й протиріччя, нестриману пристрасть, довіру, зізнання, надію і відданість, мрії й бажання. Де мо́є кохання – паланням строкате – цілунки й зітхання із присмаком латте, пестливі торкання, й обійми чіпкі. Дощу шурхотіння і хмари важкі, жовтневі вітри і січневі морози, кав'ярні, двори, снігопади і грози. Де дух, як вітрила, де б’ються серця, де ніжність і сила, там мо́ї місця. В них в мене хтось є і в душі вже ця хтось. Як я в тих місцях маю бути в кого́сь ⌘ 05.VII-06.VII.2021 р., м. Дніпро
2021-07-07 05:57:13
3
0
Схожі вірші
Всі
I Saw a Dream
I saw a dream, and there were you, And there was coldness in your eyes. I wonder what a kind of true Made you become as cold as ice. And later I looked back to get a sense This empty glance was hellish call of past. It used to be a high and strong defense Against the world, the pain and me at last. You looked at me, and peering in your soul, I felt so lonely, as something vital died. And that is what I fear most of all - That nothing gentle will remain inside. Inside of you. Inside of me as well. And nothing will be said to farewell.
102
15
16818
Я граю лише уві снах...
Я граю лише уві снах, Гітару, мов тебе, обіймаю, І пісня стара на вустах, Що в серці болем лунає. Я граю лише уві снах, Мелодію, давно що забута, І печаль в блакитних очах — Мій жах і муза, мій смуток. Я граю лише для тебе, Хоч знаю, що плід ти уяви, І біль губить нестерпний — Я гину, а пісня лунає... Я граю мелодію ніжну Та бігти хочеться геть, Як чую солодку я пісню: Вона нагадає про смерть... Бо вона серце зворушить І змусить згадати тебе, Ну нащо грати я мушу І палати мертвим вогнем? Поховавши, я присяглася, Що забута гітара — ось так, Бо пісня для тебе лилася... Я граю лише уві снах...
131
25
5904