Випускники
Роздивляємось усміхнені очі, переймаємося за життя, відчуваємо всі почуття на сторі́нках FB в дні робочі і в хвилини повз маяття. Розійшлись, розлетілись, сховались за умовні обмеження й грати, щоб лише в мережі́ існувати. Двадцять років тому познайомились, щоб тепер просто так не писати. Просто так не зійтись, не побачитись, бо наш таймінг, робота і дії не дають будь якої надії на можливість у серці відзначитись під час зустрічі, наче події 🔔 07.Х-08.Х.2021 р., м. Дніпро Ще десь в червні цього рогу усвідомив, що наступного року, двадцять другого, буде річниця мого знайомства з одногрупниками. Інколи повертаюся до цих думок. Особливо коли пригадую про існування спільного чату в Viber, що мовчить вже кілька років. В мене цікавість – хто ще пригадає про цю річницю. І бажання – написати щось позитивне, але поки що в думках лише це ось
2021-10-08 10:51:32
3
0
Схожі вірші
Всі
Я і ніч
Поїзд падає в ніч. Це-останній ліхтар. Я і ніч. Віч-на-віч. То морозить. То жар. Ти вже, певно, заснув, Ти подушку обняв. Ти мене вже забув. В тебе тисячі справ Я від тиші глуха. Від мовчання німа. Я одна. Клич- не клич. Я і ніч. Віч-на-віч.
105
8
12484
Намалюю
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
1998