Зимові мандрівки
➒ ➊ ➊
Є тепле купе і сніги за вікном. Є ковдра пухнаста. Вже придбано чай. Є пряний глінтвейн із гарячим вином. Кохані вуста шепотять: “Зігрівай”. Також є фойє, номери і кав’ярні зі світлом, опаленням впродовж ночей. А ще теплі тістечка щойно з пекарні і щирість з паланням коханих очей. Є білі поля і засніжені гори, зимові міста і замерзла ріка, але ці холодні безмежні простори десь поза теплом – за вікном літака. Ми маємо час для доріг і думок. Любимі, зігріті, щасливі і раді: є пристрасний рух і упевнений крок. Зимові мандрівки – найтепліші насправді ✈ 20-21.I.2022 р., м. Дніпро
2022-01-21 11:18:08
0
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
➒ ➊ ➊
Хуй з ним.
Відповісти
2022-01-24 14:53:04
Подобається
Інші вірші поета
Весна 2022 року Замети мене Uкраїна У вогнях
Інші поети
Anna Gera
@my_own_story
Juli Tenera
@Poetess
Fatima Arif
@FA_Arif
Схожі вірші
Всі
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
5
11168
Пóдрузі
Asteriya
Ти — моє сонце у похмурі дні, І без тебе всі веселощі будуть чужі. Ти — наче мій рятівник, А я — твій вірний захисник. Не кидай мене у часи сумні, Бо без тебе я буду на дні. Прошу́, ніколи не залишай мене одну, Адже без тебе я точно потону. Хто я без тебе? Напевно, мене просто нема... Розкажу я тобі про все із цього "листа". Постався до цього обережно і слушно, Щоб не подумала ти, що це, може, бездушно. Адже писала я ці рядки довго, І ти не посмій не побачити цього! Ми же ж з тобою змалку завжди були разом, І дружбу нашу не зруйнуєш навіть часом. А ти пам'ятаєш, як на кухні говорили про хлопців? Ми зберігали всі секрети, наче у таємній коробці. Смієшся ти, як завжди, смішно, І не сказати про це буде грішно. Дуже подобаються мені наші розмови, Особливо, коли ти "ламаєш" свої брови. Чудово, коли твоя найкраща подруга — сестра. Адже не залишить в біді ніколи вона. А завжди буде поруч. Навіть якщо сам чорт стоїть ліворуч.
48
12
2286