Зимові мандрівки
Є тепле купе і сніги за вікном. Є ковдра пухнаста. Вже придбано чай. Є пряний глінтвейн із гарячим вином. Кохані вуста шепотять: “Зігрівай”. Також є фойє, номери і кав’ярні зі світлом, опаленням впродовж ночей. А ще теплі тістечка щойно з пекарні і щирість з паланням коханих очей. Є білі поля і засніжені гори, зимові міста і замерзла ріка, але ці холодні безмежні простори десь поза теплом – за вікном літака. Ми маємо час для доріг і думок. Любимі, зігріті, щасливі і раді: є пристрасний рух і упевнений крок. Зимові мандрівки – найтепліші насправді ✈ 20-21.I.2022 р., м. Дніпро
2022-01-21 11:18:08
0
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
➒ ➊ ➊
Хуй з ним.
Відповісти
2022-01-24 14:53:04
Подобається
Схожі вірші
Всі
Я тебе по-справжньому кохала...
Я тебе по-справжньому кохала... Так, неначе зовсім не жила. І тобі лиш серце відкривала, Я тебе кохала, як могла. Я тобі всю душу і все серце, Все віддам, ти тільки попроси. Я тебе кохатиму до смерті, Я з тобою навіки і завжди. Я тобі відкрию таємниці, Все, що маю — все віддам тобі. І поля, і чистії криниці, І прекрасний спів тих солов'їв. Я тебе по-справжньому кохала, Весь свій час, я віддала тобі. Я була наївною . Не знала, Що не брешуть тільки солов'ї.
42
15
1270
Намалюю
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
1705