Блог
Всі
Любовь и ненависть
Думки вголос, Питання, Особисте
Я люблю и ненавижу людей. Люблю музыку, что сотворили они, книги, что написали они, фильмы, снятые ими... Но до невозможности ненавижу людей за их естество. За враньё, за ужасные поступки, за невозможность понять простые истины... Человек — чудо природы. То, как из одной клетки, что и разума не имеет, может сотвориться нечто подобное просто невообразимо. Но несовершенно. Мы не обращаем внимание ни на что и ни на кого, кроме себя, врём и делаем больно близким, уничтожаем, что нами не сотворено и убиваем тех, кто нам не подвластен. Вот за, что я ненавижу людей. Я утрачу веру в человечество, если оно продолжит держать курс в пустоту...
Сенс життя
Думки вголос, Питання, Особисте
В моєму житті немає сенсу... Є шлях. Я не зациклююсь на минулому чи майбутньому, я живу теперішнім. Знаю, що минуле забуте, а майбутнє закрите і є лиш сьогодні. Та в мене є прекрасні і світлі моменти, за які я люблю життя, є й ті за які ненавижу, але на яких вчусь, а є такі моменти, які я створюю, щоб й надалі хотіти жити. Так, в моєму житті й справді немає сенсу... принаймні поки що. Та в кінці я обов'язково скажу: "Моє життя мало сенс, який проходив червоною ниткою через всі хороші і ненависні хвилини, і лиш завдяки ним".
1
108
Вірші
Всі
Завтра
Крок за кроком йду я по дорозі,
Вогник свічки вказує мені шлях,
Та холодно неначе на морозі,
І все в якихось зарослях,
Відкрити очі я не в змозі,
Загубилась десь в своїх мислях,
Хочеться зупинитись на півдорозі,
Не відчути сльози на щоках,
І дослухатись свідомості,
Та все вертаюсь до прийдешніх тих роках,
Повертаю голову до часів я незабутніх,
Де було місце для розваг,
І прогулок тих вечірніх,
Та й мрії були не лише у снах,
З-за спиною місце спогадів яскравих,
Впереді усе в страшних тонах,
Там проблем множество всіляких,
І небо не усипане в зірках,
Та події літ давно забутих,
Треба згадувать з посмішкою на устах,
Там теж багато днів було похмурих,
І шлях проходив у гірських хребтах,
Багато в них було уроків мудрих,
Що все в твоїх руках,
Що нема поступків мáрних,
Що віра житиме в серцях,
А час плине мимоволі,
Треба підніматись, далі йти,
Набратися хоробрості,
Головне з дороги не зійти,
Візьму мудрості я крихту,
І хоробрості піщинку,
Щоб пройти долину тиху,
І вкінці побачити хмаринку,
3
0
250
Шахматы
Жизнь, как шахматная доска,
Каждый из нас фигура на ней,
И игра здесь отнюдь не легка,
Мысли об этом туманом развей,
Победы надежда уж очень хрупка,
Но разве она стоит этих смертей?
Неужели полк — цена короля?
И его жизнь важнее ферзей?
Но ошибка нас в туман загнала,
Правду разглядеть ты сумей,
Возможно цена и вправь немала,
Да стоит она зажённых свечей,
Фигура в оману нас вовлекла,
Пойми, что в жизни главней,
И маску сними догола,
Король — свет наших путей,
Теперь то смысл игра обрела?
Король — это будущее без цепей,
Но если тема за это зашла,
По ту сторону такие же жизни людей,
И пусть лучше будет ничья,
Чем звуки клинков и мечей.
3
0
265
Человек
Суждено ошибаться мне,
Падать, вставать и ещё и ещё,
Мои ошибки сняться мне во сне,
И кошмарами я истощён,
Стыдно смотреть на пройденный путь мне,
Ведь, кажется, я никогда не буду прощён,
Лжи и злости след оставлю,
Принесу невольно многим боль,
Слёзы близким предоставлю,
Жизни моей вдоль,
Но я лишь живу своей судьбой,
Вновь и вновь в жизни ошибаюсь,
Борюсь каждый день с самим собой,
Падаю, но всё чаще поднимаюсь,
Никогда не закончу свой бой,
Человек далеко я не святой,
Суждено мне заблуждаться,
И туман преодолевать густой,
Всю жизнь беспрерывно буду драться,
Стану друзьям путеводной звездой,
И прощения заслужить буду пытаться,
Ведь не хочу идти я по кривой.
2
0
260
