Замети мене
➒ ➊ ➊
Серед вулиць вечірніх святкуючих, серед світла яскравих ялинок, серед натовпів пристрасно сяючих, під вітра́ між доріг і хатинок замети мене снігом, мов пудрою, щоб прикрити палаючі очі, щоб під килимом або під ковдрою заморозити болі пророчі. Необхідність від всього сховати тіло втомлене, наче оголене. Починай вже його укривати, як сміття неперероблене серед світла яскравих ялинок, серед натовпів пристрасно сяючих. Сип побільше шершавих сніжинок до зіниць вже повільно згасаючих 6-7.XII.2021 р., м. Дніпро
2021-12-07 20:38:32
6
0
Інші вірші поета
Незамінних немає Ранок у Дніпрі Місця У вогнях
Інші поети
Black flower
@_Black_flower
Karlos Ortiz
@karlos_ortiz
Схожі вірші
Всі
12
ᴅɪᴀɴᴀ ᴍᴀʏ
А море сліз вже висохло давно. Давно забуті фото й переписки. Я живу неначе у кіно, І це кіно трагедія, не більше.
87
4
8928
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
11410