Замети мене
➒ ➊ ➊
Серед вулиць вечірніх святкуючих, серед світла яскравих ялинок, серед натовпів пристрасно сяючих, під вітра́ між доріг і хатинок замети мене снігом, мов пудрою, щоб прикрити палаючі очі, щоб під килимом або під ковдрою заморозити болі пророчі. Необхідність від всього сховати тіло втомлене, наче оголене. Починай вже його укривати, як сміття неперероблене серед світла яскравих ялинок, серед натовпів пристрасно сяючих. Сип побільше шершавих сніжинок до зіниць вже повільно згасаючих 6-7.XII.2021 р., м. Дніпро
2021-12-07 20:38:32
6
0
Інші вірші поета
Весна 2022 року Стати маленьким хлопчиком Кожну секунду простору Тонью-сновида
Інші поети
Натока.
@_Natoka666_
Fatima Arif
@FA_Arif
Схожі вірші
Всі
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
11243
Приходи (RU-UA)
Ай
Черничные пироги, молоко с мёдом. Приходи. Почитаю тебе стихи и раны замажу йодом. Буду исцелять поэтапно все твои трещинки и порезы, даже в твоё заледеневшее сердце, поверь мне, — смело полезу. Повір! Залізу без страху. Без жалю, не боячись. Бо наше розпалене вогнище змушує бути хоч чимось. І тільки не хвилюйся — ми не розчинимось. Ні одне у одному, ні у часі. Мы снова столкнёмся, неспособные противостоять этой связи. Истощенные, но в друг друге, нашедшие дом. Якщо не перше життя, то і не перший том. Не перший різновид мов у моїх віршах. Не найдёшь меня в жизни? Отыщешь во снах. За той дверью, где я нам в пирог добавляю чернику. Приходи. Мне одной без тебя здесь ужасно дико.
42
3
1093