-Ти мені потрібна ціла,не хочу збирати тебе потім по кусочкам.
Дай хоч повесилитися.Я заради цього з теплого ліжка вилізла.
-Ні.
-Що ти знову задумала?
***


Не здамся,не здригнуся,не відступлю!
                             П.Перебийніс


Зникли всі крім мене,
Оксани,Вольдемара і Ульяни.Час відновився.
-А куда вони ділися?!,-запитала Ульяна.
-Не дивуйся,я впевнена вам видалять пам'ять після цього.
-Оксана,а ти тут звідки??
-З нею прийшла востаннє поговорити.
-Востаннє?
-Так,Ульян.Так що не заважай.
-Саш,я прийшла востаннє запитати,чи погоджуєшся ти на наші умови.
-Я вже відповідала,що ні.Моя думка не зміниться.
-Добре.
Я побачила спалах.Вольдемар впав.Я подумала,що він зараз встане,ми розійдемося і все закінчиться,але ні він не вставав.
-Вотльдемаре??
Ульяна підійшла до нього.
-Саш,він напевне не  дихає…
В нього не має пульсу,він що помер?Оксана ,що ти з ним зробила???
-Оксано,ти ж знаєш,що одного разу я його оживила і зроблю це знову...
-Не зробиш.Поки що,ти вмієш лише керувати часом,але я заблокувала в тебе цю дію.
-Зроблю…
Я підійшла до Вольдемара.І побачила його вдруге мертвим.Я незнала,що робити,але вирішила спробувати перемістити його додому живим.Я уявила,як він сюди не приходив,як я йому не телефонувала.Уявила,що він зараз вдома,в безпеці.Я відкрила очі і побачила,що нічого не сталося.Тоді я вирішила зробити по іншому .В моїй голові звучала дивна фраза,але я її озвучила.
-Нехай моє життя заберуть,замість твого.
***
-Саша!?!Оксана,ти і з нею щось зробила?
-Не кричи!Я її не чіпала.
-А що тоді з нею ?
-Незнаю.Прийде моя мама пояснить.
***
-Оксано,що з нею?
-Мам,я її не чіпала.
-Вона мертва!,-закричала Ульяна.
-Ти помиляєшся,вона не могла померти.
-Ваша дочка вбила його,так що могла спокійно і її вбити.
-Повторюю тобі ще раз:Я її не чіпала.
-Яка ж вона дурочка,своє особливе життя,ввідала йому,-прошепотіла мама Оксани.
І тут сталося дещо дивне для всіх.Її тіло піднялося вертикально в повітрі.І почало світитися.Всі закрили обличчя від спалаху.З'явилась квітка,а точніше - біла лілія.Тіло зникло.Всі бачили квітку.
-Мам,це напевно вона,ну та з пророцтва.
-Можливо,але я в цьому не впевнена.
-Це вона,-прозвучало з темряви.
Всі звернули увагу на високого,білобородого і дивного дідуся,який стояв і спостерігав за всім ,що тут відбувалося від самого початку.
-Ви хто?І звідки ви можете знати про пророцтво?
Але розмова перервалася,всі звернули увагу на квітку,яка вже практично розпустилася,а в ній було тіло,живе тіло.Вона була жива.
***
Я не могла звикнути до освітлення.Мене досі сліпило.Я почула в голові голос,знайомий голос.