Ми не потребуємо магії, щоб змінити цей світ - всередині нас вже є все, що нам потрібно для цього: ми подумки можемо представляти краще ...
                      Джоан Кетлін Роулінг

П'ятниця.День святого Валентина.7:00
Я прокинулась.Новий день,"щей такий".Сьогодні я йому признаюсь.Встала,зібралась в школу.Сьогодні в мене ідеальний настрій,давно нічого подібного не відчувала.Він говорив,що я йому "сімпатічна". Зайшла до Ульяни:
-Привіт-сказала я.
-Привіт.
-Як там в стоматолога?
-Та нічого, якось висиділа.
-Довго тобі ще збиратися?
-Та ні, я вже практично зібралась.Чому ти так усміхаєшся,що ти задумала?
-Та нічого особливого,просто сьогодні такий день…
-І що?
-Ти мене і далі будеш перебивати?Послухай краще:я думаю чи віддавати йому валентинку, чи ні?
-Кому?Аа…Можеш не казати.Вольдемару?
-Да.
-Я думаю тобі треба ризикнути.
-Добре.
Ми прийшли в школу.Перед третім уроком:
-Хоуп,привіт.
-О,Сашка,прівєт.
-Як провела карантін?
-Та нічого,як обично.А ти?
-Ну так скажем,позавчора бачилась з однією людиною…
-Це хлопець?І ти мені нічого не розказала?!
-Та немає нічого цікавого, ми даже не цілувалися…
-Ну тоді можеш не розказувати. Але ти скажеш хто він?
-Його сестра навчається в нашій школі,він теж тут навчався,мій бивший однокласник…
-Бивший однокласник,чи все таки бивший?-спитала Софія.
-Ну і так,і так.
-Понятно…
-Зараз позвоню Маші,спитаю її і все дізнаюся.
-Добре.Але в мене є одна проблемка...
-Яка?
-Мені треба дещо йому передати.
-Та без проблем,передамо.
Перед шостим уроком:
-Іди,сходиш зі мною,-сказала Хоуп.
-Та ні,я не хочу палитися,не хочу щоб він знав,від кого це.
-Ти все-одно підеш зі мною.
Хоуп знайшла Машу  і віддала їй пакуночок. Потім підійшла до мене і сказала:щ
-Маша сказала,що він не хоче з тобою зустрічатися.
Спочатку я не зрозуміла про що вона,але потім світ ніби провалився крізь мене,я втратила зв'язок зі світом:я нічого не бачила і не чула.Потім побала,як вона намагається мене тягнути в клас,але їй це погано вдавалося,хоча вона кожної хвилини мене кликала.
-Саша ми запізнюємося на урок,іди давай!!!САША!!Ти що, оглухла?Давай йди!
-Хоуп?
-Ні знаєш,я що на вампіра стала похожа,чи що,чого тебе заклинило?
-Та ні... Все добре.
-Ну тоді пішли,не стій.Ми й так вже запізнилися.Ми зайшли в клас,сіли за парту і мене знову відключило.
-Саша,що сталося,чому ти не відповідаєш,ти що не зробила домашню?-спитала вчителька біології.
-Зробила.
-Ну так говори,що ти написала.
-Яке завдання?
-Саша,якщо ти не зробила так і скажи,а не тягни час.
-Я зробила домашню.
-Ну так відповідай!
-Ви не сказали номер завдання.
-Я сказала,але ти мене не слухала.Я не буду з тобою спорити,поставлю відповідну оцінку і наступний раз зробиш…
-Я запитувала, яке завдання?
-Яка ти в списку:Головач,Коцеруба,
Кучерук.Ось…
Ручка вилітіла з рук вчительки,вона нихилилася,щоб підняти її і  поставити одиницю,але ручка не писала:
-Є в когось ручка?
-Да,візьміть.
-Вона теж не пише .
-Ну добре, сьогодні тобі пощастило,але наступного разу ти зробиш домашню…
-Але я зробила домашню!
-…і не будеш повишата голос на вчителя!
-Я не повишала голос,я лише намагаюся пояснити вам,що я зробила домашню,але ви мене не чуєте.
-Ти теж мене не чула, коли я говорила тобі читати завдання.Досить,не зривай мені урок!
****
-Хоуп,на цій перерві підеш і забиреш валентинку.
-Добре.
Вона повернулася без валентинки.
-Чому ти нічого не забрала?
-Маша вже пішла додому.
-Блін…
Після уроків я вже йшла додому.
Біля самого будинку,на зупинці, з автобуса вийшов він, із якоюсь дівчиною.Я стояла хвилини дві, не могла в це повірити і тільки зараз зрозуміла зміст тих слів.Він саме зі мною не хотів зустрічатися,бо в нього вже була дівчина .Я відчула, як жахливо в мене заболіла голова,почало темніти в очах і світ зник…
Я відкрила очі в лікарні,я не зразу зрозуміла,де я знахожусь.Потім вирішила,що маю звіти піти,мене вже давно мама вдома чекає.Я хотіла встати,але почула,як до мене звернулися.Це була медсестра:
-Дівчино навіть не думайте вставати,бо це може статися знову…
-Що статися?
-Зупинка серця...
І тут я пригадала,що сталося.Пригадала,як почула ту фразу,і те як  побачила його з іншою.І зрозуміла,чому моє серце зупинилося.
-Дівчино, там в коридорі вас чекає молодий чоловік,якщо ви хочете з ним поговорити і впевнені,що з вами нічого не трапиться, я можу його покликати.
-Хто?
-Ну це він,викликав швидку допомогу і з вами приїхав сюди,він хоче знати,як ви почуваєтеся.
-Нехай зайде.
Медсестра вийшла і зайшла із … Вольдемаром.Я зразу зрозуміла,що він останій ,кого я  побачу в цьому світі…
******
Медсестра побігла за лікарем,з палати одночасно вигнала його.Коли лікар прийшов,він одразу провірив пульс і сказав,що вона померла.Медсестра глянула на екран із серцебиттям і побачила рівну полоску.Лікар сказав записувати час і дату смерті ,але медсестра не зводила погляду з екрану і побачила,як із тієї полоски виникло слово "Вольдемар". Замість того,щоб записувати вона вибігла в коридор очима знайшла того молодого чоловіка і сказала йому йти за нею.Вони прийшли в палату.
*****
В неї зупинилося серце.Як?А навіщо ж вона покликала мене.Щоб я це побачив?
-Підійдіть до неї,-сказала медсестра.
Я вирішив підійти і взяти її за руку,вона ще була тепла.Я відчув пульс,але сказав собі,що цього не може бути, вона ж померла,я глянув на її обличчя і мені здалось, що її повіки ворухнулись і вона справді відкрила очі.Я глянув на екран і побачив,що її серце б'ється.
******
Відкривши очі я побачила його,зірвавшись з місця,я вибігла з палати і вирішила піти додому.
*****
Медсестра і лікар були в шоці.
-Два рази за день зупинялося серце і залишилася жива,це неможливо,-сказав лікар.
Медсестра вийшла із палати і зателефонувала подрузі:
-Прівєт,Каріна,уявляєш,що сьогодні в мене на роботі сталося?!!
-Прівєт,Свєта,там що кінець світу стався, чи що,чому так кричати?!?
-До мене в лікарню сьогодні попала дівчина ,в неї за один день двічі зупинялося серце і вона залишилася жива,та й ще втікти змогла?
-А чого тікала ?
-Та незнаю ,хлопця побачила,тай тікала.
-Що за дівчина?
-Мені не можна говорити,але тобі скажу:це якась там Олександра Кучерук.
-Я зрозуміла,пізніше тобі перезвоню.
-Ну добре.
******
-Оксана,я знайшла її.Хоча ніколи не подумала б ,що вона так близько живе.
-І хто ж вона?
-Ніколи б не подумала,але це Саша.
-Саша?Неможе бути.В неї точно ніяких сил магічних немає.Я з нею років 10 спілкувалися і нічого дивного не помітила.
-Провіриш її,якщо ні,видалиш пам'ять і будем продовжувати пошуки.
-Добре.
*****
Я йшла додому ,вже була практично біля дому,як помітила ,що мій телефон вимкнений. Я включила його і побачила 17 пропущених від мами і папи.Телефон задзвонив.На екрані було написано  *мама *.Я взяла трубку і почула крик:
-ТИ ДЕ ХОДИШ?!ВЖЕ 8 ВЕЧОРА,А ТИ ЩЕ ВДОМА НЕ ПОЯВЛЯЛАСЯ?!
-Мам, краще  спитала б,як я почуваюся.
-Ти не відповіла на моє питання.
-Мам,я була в лікарні.
-І що ти там робила,тобі додому йти не треба?Де ти зараз?
-Йду додому.
-Ти вже 4 години йдеш додому.
******
-АЛЛО?АЛЛО?Саша?
Я відчула сильний біль в голові і втреттє за сьогодні,втратила свідомість.Я прокинулась,
кімната була темна,але тільки я розкрила очі,світло вімкнулося і я побачила,що сижу в скляній кімнаті.Почула голос:
-Нарешті,я вже подумала,що ти померла.
Голос був схожим.
-Оксана?
-Яка різниця,хто говорить?Ми не для цього тут зібралися.
-А для чого?Вирішила доробити справу до кінця,щось довго ти думала .
-Ні,вбивати тебе ніхто не збирається ,краще подивись назад, можливо, когось впізнаєш.
За склом був Вольдемар.
-Що він тут робить?
-Ще скажи,що не рада його бачити?
-Ні,не рада.Досить тягнучи час, для чого я тут?Вбивати ти мене не будеш,що ж тоді?
-Не знаєш, не говори…Вбивати я збираюся,але не тебе.
-Ти його не зачепиш!!!
-Хвилину назад,ти не хотіла його бачити.
-Я й не говорила,що хочу його бачити,я говорила ,що ти його не зачепиш.
-Я не впевнена,що ти йому не допоможеш,коли сама знаходишся в цій кімнаті.Хоча ні, я впевнена,що ти звіти не звільнишся.
-Відпусти його,якщо хочеш, щоб хтось помер,вбий мене,тай все .Його не чіпай!
-Я не буду тебе вбивати,а його вб'ю.Досить говорити,пора починати.
Я подивилась в його сторону.І побачила Вадима.В його руках був пістолет,який він направив в сторону Вольдемара.Вони про щось говорили.Я закричала:
-Стій!Що тобі від мене треба?Я зроблю,але не чіпай його.
-Я хочу,щоб ти бачила як він помирає,але не могла нічого зробити.
*******
-…ти зрозумів мене?!Вона буде моя!
-Після того,як ти вб'єш людину, не буде.
-Заткнись!! І змирись з тим,що вона буде моя!
-Вбивай,але не буде.
-Ти зібрався зі мною спорити ?!
-Не тягни,все-одно помру,вона повина виграти.
-Загадай останнє бажання.
-Я хочу щоб вона ніколи не була з тобою...
-З тобою вона теж не буде!!!
*****
Прозвучав постріл,його навіть крізь скло було чути.Вольдемар впав,я побачила кров:
-Ніііі!!!!!!
*****
Я його вбила,а вона ніяк не виявляє свої здібності.Крик-це все на що вона здатна.Має щось ще бути.
*****
Я відчула,що  не можу допустити його смерті.Відчула,що повина врятувати його,але як?Буду використовувати свою силу,я завжди була сильніша за інших .Я підійшла до скла і вирішила його розбити.Я вдарила по ньому,але там навіть тріщинки не було.Розпач…Я не знаю,що мені робити.А потім згадала,що сьогодні день коли бажання здійснюються,але
подумала,що це напевно велике бажання.Але все ж вирішила
спробувати.Я закрила очі і уявила–як це скло розбивається на малесенькі часточки,осколки.Віткривши очі я побачила,що нічого не сталося.Я пробувала знову і знову,доки не почула,як тріснуло скло,а потім розсипалося. Я відкрила очі ,замість скла були осколки.Я зірвалась з місця і побігла до Вольдемара.Доки я намагалася знищити скло,він стікав кров'ю,я вирішила, якщо змогла розбити скло,потрібно попробувати,хоч якось допомогти йому.Я уявила, як він ожив,як в нього не стриляв Вадим,як його зовсім тут не було.Нічого не вийшло,я пробувала знову і знову .Я почала відчувати тепло під руками,відчула,як забилося його серце,а потім слова.Я незмогла їх розібрати ,але розуміла,що в мене вийшло.Я це зробила.Я відкрила очі, побачила, як він до мене говорить,але не могла розібрати жодного слова...
*****
Я  в шоці.Хоч і знала,що вона так цього не залишить,але ніколи не подумала б що вона зможе оживити людину.Я знайшла ту,яку шукала