...Знову, самій, незрозуміло звідки вибиратися. Добре.Я просто закричала в порожнечу.
-Я хочу додому!!!
***


Багато речей здаються нездійсненими доти,доки їх не зробиш.
                                Н.Мандело

Я розкрила очі і побачила,що я лежу в себе в ліжку.Взявши телефон до рук,я здивувалася,
що зараз близько дванадцяти ночі. Але  зовсім не це мене здивувало,я дізналася що це був сон.На годинику:23.28.П'ятниця.14 лютого 2020 року.Так мені це все приснилося?!Ні…А я вже почала вірити в те:"Що маю талант,що магія існує.Але ні,це просто сон".Не встигла я прийти в себе,як мій телефон задзвонив.На екрані було написано:Ульяна.Я взяла слухавку.
-Алло.Привіт,слухаю.
-…
-Ульян,що сталося?
-Привіт…Саш,тут така проблема…Ти мені допоможеш?
-Спочатку поясни,що треба робити.Як я зможу допомогти,
якщо не знаю нічого.
-Я маю з деким поговорити,ну треба дещо обговорити,але нехочу йти сама,просто з тобою було б краще…
-Це має бути зараз?
-Так…
-Добре,спробую безшумно вибратися з дому.Куди йти?
-До "Вопака"...
-Добре.
Я переодяглася і вилізла через вікно.Прикрила його і направилась в сторону Вопака.Але вирішила зателефонувати Вольдемару.Гудки…
-Алло,Вольдемар,ти ще не спиш?
-Алло.Ні,а що?…Ти не вдома?
-Да,я не вдома.Тут,просто треба владнати одну проблемку...
-Вночі?Що це за проблеми такі?!
-Та нічого серйозного…
-Де ти знаходишся?Я вийду.
-Ні.Ти залишаєшся вдома.
-Пізно.Я вже вийшов.Куди йти?
-Вольдемаре,мені не потрібно лишніх пробем,вертайся додому.
-Куди йти?
-Добре…До Вопака.Зустрінемось там і я відправлю тебе додому.
Я вибила.Дойшовши до Вопака,я одразу побачила Ульяну.Вона підійшла до мене.
-Я вже думала ти не прийдеш,-сказала вона.
-Ага,вже.Щоб я таке пропускала,ти за кого мене маєш?
-Добре… Вольдемар?А ти що тут робиш?
-Це я йому зателефонувала.І не змогла вмовити його залишитися вдома.
В мене просто вже як проблеми,то зразу великі.
-Я б все-одно прийшов,-сказав Вольдемар.
-Ульян,а де ті з ким ти тут мала "говорити"?
-Не нас шукаєте,-прозвучало із темряви.
-Вас…,-сказала я.
-Так,ми прийшли.
-Ульян, це хто?Я там нікого не знаю.
-Довго пояснювати.Я побачила,як дівчина серед них щось шепнула одному з хлопців,а потім нас почали окружати.
-Відчуваю,щось зараз буде.
Але сталося дещо дивне,всі хто там були завмерли,ніби час зупинили.А я побачила Оксану,яка стояла збоку і спостерігала за тим,що відбувається.
-Ти мені потрібна ціла,не хочу збирати тебе потім по кусочкам.
-Дай хоч повесилитися.Я заради цього з теплого ліжка вилізла.
-Ні.
-Що ти знову задумала?