…Відповіддю на це питання було лише одне:  я збожеволіла.Але якщо це допоможе мені звідси вибратися то добре.
***


Ми знаємо, хто ми є,але не знаємо,ким ми можемо бути.
                              Вільям Шекспір


Я поїла і почала думати,як вибратися.Першою думкою було,те що тут повині бути двері,але  їх тут небуло.Тоді я глянула на зеркало і зрозуміла,що це єдиний вихід.Я підійшла до зеркала і почала думати,як зробити так,щоб вибратися.А потім я задумалася:"Куди я хочу?Хіба додому,після того,що сталося.Ні,я не хочу додому,я хочу розвивати свої здібності.
Навіть якщо я божевільна,
нехай,але в мене є здібності.Я завжди мріяли відкрити в собі талант.Ось він.Лише б дізнатися,
як він працює і як його контро-
лювати."
Я торкнулася зеркала і зрозуміла,що якщо я знову пройду крізь нього,то попаду в ту кімнату,з якої прийшла сюди.Я вирішила,що я не хочу туди і вибируся звідси будь-якою ціною.Я почала думати про вихід.Знаю це не допоможе створити двері,чи щось подібне,але все ж треба спробувати.Глянувши в зеркало я побачила квартиру. Я там ніколи не була,але зрозуміла,що мені туди треба.Я закрила очі і ступила декілька кроків,
опинившись всередині.
Роздивившись все,я зрозуміла,
що люди які тут живуть однозначно багаті,було багато картин в рамках з позолотою,
камін,шкафи з одягом,посудом,
статуетками і багато інших.Стіни були теж незвичайно красиві.
Посередині стояв журнальний столик,біля нього два крісла і диван.На дивані сиділа Оксана,я лише зараз її помітила.
-Ну,привіт,-сказала Оксана.
-Привіт?Після того,що ти зробила,ти так спокійно мені говориш "Привіт"?Серйозно?
-На твоєму б місці я б подякувала,все- таки це я тебе перемістила в кімнату,щоб ти відпочила,набралася сил…
-Якби не ти нічого б такого не сталося.
-Ти довго будеш кричати?
-Ні,я просто не розумію для чого це тобі було потрібно?
-Перевіряла тебе.
-Як це розуміти?
-Я не буду тобі нічого пояснювати,прийде моя мама скаже,що тобі можна знати.Інше ти можливо дізнаєшся пізніше.
В цей момент в кімнату зайшла мама Оксани.
-Тепер мені пояснять,що це все означає?
-І тобі доброго дня.Сідай розмова буде довга.Пригощайся чаєм.
-Спочатку ви вбиваєте людину,а потім говорите пригощайся чаєм?
-Заспокойся,будь ласка,по-перше це не я його вбила.А твій друг…
-Він мені не друг,він вбивця і як в нього тільки піднялася рука?
-Ти сядеш?
-Добре,якщо поясните,що відбувається.
-Поясню.В тебе є конкретні питання?
-Є.Але задам я їх пізніше.
-Добре,тоді слухай.Все,що ти побачила,я про смерть твого друга,чи хто він там тобі.Все це мало статися для того,щоб визначити чи є в тобі сили,чи не має.Ти нам потрібна...
Я слухала і не розуміла:"Вона реально думає,що після вбивства я буду їй виріти?"
-Саш,ти не думай,що тобі  обов'язково тут залишатися,ти можеш піти в будь-який момент,але якщо хочеш розвивати свої сили, то повина залишитися.
-А є якісь інші варіанти розвивати свої сили?
-Що ти маєш на увазі?
-Ну не знаю ,школа,чи щось подібне?
-Школа? Недумаю…
-Значить вони існують.Магічні школи.
-Я цього не казала.
-Я хочу навчатися у школі.
-Добре,ти будеш навчатися,як проста учениця,якщо не хочеш стати сильною.
-Я просто хочу розвивати свої сили.
-Добре,це твій вибір,але потім щоб ти не жаліла,що так зробила.
-Не буду.