типографія.друк.вигнанець

Віталій Босий

(18+)
крапки чорноокі, слова копійчані. в блідому тумані - бліді сподівання. Я мушу примарним, та хочу істотним, ще тим - тогорічним - у серці багряним. чи маю смиренним, й, нарешті, безмовним? Я, все таки, маю, що, врешті, сказати. Я, все таки, прагнув би, врешті, бачити. колись обирати і бути відкритим. можливо неправим, можливо ворожим, можливо вигнанцем, але точно справжнім. декламація бруду, спотворення чистого. місцями вульгарно - щоб я мусив цинічним. щоб прагнув жорстоким, подекуди зимним. нарешті зручним або, для всіх, божевільним. щоб я вже, нарешті, забув, що людина. «готуйсь по команді - лівою-правою! тут чорне, тут біле! - ти лівий, чи правий?! свідомий, ворожий? чого такий млявий? чи ти нехрещений, чи святий - православний? лиш ліве, чи праве. чого, сука, млявий?! чи ти сім'янин, чи підар дирявий? ти з нами - чи з ними, ти з ними - чи з нами? питаю востаннє - ти лівий, чи правий?»

2024-08-06 06:19:28

0

Схожі вірші

Всі

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

71

7

11283

Чуточку внимательней

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Неудачная попытка быть тем, кого сложно обидеть , Рвя бурю за улыбкой проникших эмоций И наивность уже стала себе лишь противна , Все пытаясь понять всех за скрытой дорогой ... Мимо мчат незнакомые люди , И не кто тебя уже не осудит : Всем безразлично твоя лишь обида , И что слёзы пускаешь себе на морозе Может так будет даже на лучше Без различных ненужных вопросов , О том " Как ты ?)" Тебе хорошо ли" Или в этом нет больше смысла и вовсе ... Разве безразличие лучший способ оплаты За свои выражающие сердце бурю эмоций..? Может стоит быть чуточку внимательней , К тем кому помощь и вправду поможет !

40

8

1898