типографія.друк.вигнанець

Віталій Босий

(18+)
крапки чорноокі, слова копійчані. в блідому тумані - бліді сподівання. Я мушу примарним, та хочу істотним, ще тим - тогорічним - у серці багряним. чи маю смиренним, й, нарешті, безмовним? Я, все таки, маю, що, врешті, сказати. Я, все таки, прагнув би, врешті, бачити. колись обирати і бути відкритим. можливо неправим, можливо ворожим, можливо вигнанцем, але точно справжнім. декламація бруду, спотворення чистого. місцями вульгарно - щоб я мусив цинічним. щоб прагнув жорстоким, подекуди зимним. нарешті зручним або, для всіх, божевільним. щоб я вже, нарешті, забув, що людина. «готуйсь по команді - лівою-правою! тут чорне, тут біле! - ти лівий, чи правий?! свідомий, ворожий? чого такий млявий? чи ти нехрещений, чи святий - православний? лиш ліве, чи праве. чого, сука, млявий?! чи ти сім'янин, чи підар дирявий? ти з нами - чи з ними, ти з ними - чи з нами? питаю востаннє - ти лівий, чи правий?»

06.08.2024

0

Схожі вірші

Всі

Пóдрузі

Asteriya

Ти — моє сонце у похмурі дні, І без тебе всі веселощі будуть чужі. Ти — наче мій рятівник, А я — твій вірний захисник. Не кидай мене у часи сумні, Бо без тебе я буду на дні. Прошу́, ніколи не залишай мене одну, Адже без тебе я точно потону. Хто я без тебе? Напевно, мене просто нема... Розкажу я тобі про все із цього "листа". Постався до цього обережно і слушно, Щоб не подумала ти, що це, може, бездушно. Адже писала я ці рядки довго, І ти не посмій не побачити цього! Ми же ж з тобою змалку завжди були разом, І дружбу нашу не зруйнуєш навіть часом. А ти пам'ятаєш, як на кухні говорили про хлопців? Ми зберігали всі секрети, наче у таємній коробці. Смієшся ти, як завжди, смішно, І не сказати про це буде грішно. Дуже подобаються мені наші розмови, Особливо, коли ти "ламаєш" свої брови. Чудово, коли твоя найкраща подруга — сестра. Адже не залишить в біді ніколи вона. А завжди буде поруч. Навіть якщо сам чорт стоїть ліворуч.

48

12

2445

Разве сложно сказать...

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Много думать слов не хватит Лишь о ком то , кто не рядом Быть со всеми лишь открыткой , Согревая теплым взглядом Каждый день встречая солнце Словно первый луч спасенья Думаешь о всех моментах , Что всплывают вместе светом ... Или множество вопросов На каких нет не единого ответа , К тем , кто был однажды нужен, Став одним твоим мгновеньем Почему ж сейчас нам сложно .. Сказать искренне о чувствах , Как страдать мы все умеем ,, А признать ,что правда любим ? Может быть просто забыли .... Или стали явью сцен сомнений ? Разве сложно хоть глазами Сказать больше ,чем таить в себе ли... Надо больше лишь бояться , Не успеть сказать о главном ... На взаимность зря стараться Ждать когда уйдет шанс бремям ...

53

16

3181