типографія.друк.вигнанець

Віталій Босий

(18+)
крапки чорноокі, слова копійчані. в блідому тумані - бліді сподівання. Я мушу примарним, та хочу істотним, ще тим - тогорічним - у серці багряним. чи маю смиренним, й, нарешті, безмовним? Я, все таки, маю, що, врешті, сказати. Я, все таки, прагнув би, врешті, бачити. колись обирати і бути відкритим. можливо неправим, можливо ворожим, можливо вигнанцем, але точно справжнім. декламація бруду, спотворення чистого. місцями вульгарно - щоб я мусив цинічним. щоб прагнув жорстоким, подекуди зимним. нарешті зручним або, для всіх, божевільним. щоб я вже, нарешті, забув, що людина. «готуйсь по команді - лівою-правою! тут чорне, тут біле! - ти лівий, чи правий?! свідомий, ворожий? чого такий млявий? чи ти нехрещений, чи святий - православний? лиш ліве, чи праве. чого, сука, млявий?! чи ти сім'янин, чи підар дирявий? ти з нами - чи з ними, ти з ними - чи з нами? питаю востаннє - ти лівий, чи правий?»

2024-08-06 06:19:28

0

Схожі вірші

Всі

I Saw a Dream

Ілва Стрілецька

I saw a dream, and there were you, And there was coldness in your eyes. I wonder what a kind of true Made you become as cold as ice. And later I looked back to get a sense This empty glance was hellish call of past. It used to be a high and strong defense Against the world, the pain and me at last. You looked at me, and peering in your soul, I felt so lonely, as something vital died. And that is what I fear most of all - That nothing gentle will remain inside. Inside of you. Inside of me as well. And nothing will be said to farewell.

102

15

16634

"Ми усе подолаємо разом..."

Nadine Tikhonovitch

«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»

52

3

2301