типографія.друк.вигнанець

Віталій Босий

(18+)
крапки чорноокі, слова копійчані. в блідому тумані - бліді сподівання. Я мушу примарним, та хочу істотним, ще тим - тогорічним - у серці багряним. чи маю смиренним, й, нарешті, безмовним? Я, все таки, маю, що, врешті, сказати. Я, все таки, прагнув би, врешті, бачити. колись обирати і бути відкритим. можливо неправим, можливо ворожим, можливо вигнанцем, але точно справжнім. декламація бруду, спотворення чистого. місцями вульгарно - щоб я мусив цинічним. щоб прагнув жорстоким, подекуди зимним. нарешті зручним або, для всіх, божевільним. щоб я вже, нарешті, забув, що людина. «готуйсь по команді - лівою-правою! тут чорне, тут біле! - ти лівий, чи правий?! свідомий, ворожий? чого такий млявий? чи ти нехрещений, чи святий - православний? лиш ліве, чи праве. чого, сука, млявий?! чи ти сім'янин, чи підар дирявий? ти з нами - чи з ними, ти з ними - чи з нами? питаю востаннє - ти лівий, чи правий?»

2024-08-06 06:19:28

Інші вірші поета

стрімголов палімпсест N Безіменний №35

Інші поети

Maryam Ahmed

@sweet_hijaby

Meriem Gsm

@meriem_gsm

Yamini Labh

@ibelieveinmagic

Схожі вірші

Всі

Тишина ночного неба

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Полный город одиноких улиц И фонарики вокруг в глазах горят В темноте стен полыхает ветер молча , Сцены шелеста теней играя без конца ... Мнимость разных звёзд по небу Освещает путь ко царству сна Тем , кто в глубине ночи не встретил , Свой покой без тучь мыслей сполна ... Тишиной ночного насладиться неба , Рано или поздно станет легче слов ... Без ответов улетят запреты Давних чувств и всех тревог Звук сверчков дополнит кредом Пейзаж сердца споведь звёзд , Лишь о том , что дни болело От полных будней забот

3749

I Saw a Dream

Ілва Стрілецька

I saw a dream, and there were you, And there was coldness in your eyes. I wonder what a kind of true Made you become as cold as ice. And later I looked back to get a sense This empty glance was hellish call of past. It used to be a high and strong defense Against the world, the pain and me at last. You looked at me, and peering in your soul, I felt so lonely, as something vital died. And that is what I fear most of all - That nothing gentle will remain inside. Inside of you. Inside of me as well. And nothing will be said to farewell.

102

16881