MCMXCIV - MCMXCVI

Віталій Босий

В наших словах занадто багато сенсу, В наших думках занадто багато шторму, Й пошук не має ніякого інтересу, Якщо забуваєш дорогу додому. Ти знаєш, що може смертельно вдарити, А що налякати своєю неясністю. Й думаєш, що нічого не може затьмарити Давно перевірений компас твоєї реальності. Картковий будинок змітає вітром надії, Руки круп'є сміються над кожною спробою Повернути на місце все, що розвіяла Така ненадійна духовна жадоба. Я дивлюся з тобою на чорні хмари, Хмари пильнують за нашою втомою. Та чекають, як вдарять, вселяють кошмари, З кожним разом, все більше і більше знайомі Це те, що ми зберегли до сьогодні, Стрільці давно зникли, в небі стихли стріли.. Тримаймось - йдемо край безодні. Проведи мене до своїх небосхилів. Небо встелене болем розшкрябаних ран. Не дивися назад - хвилі надто живі, Звірся з картою моря, мій капітан. Я поправлю вітрила на кораблі. Прийшов час

2021-05-21 19:43:27

3

0

Схожі вірші

Всі

"Я буду помнить"

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Я буду помнить о тебе , Когда минутой будет гнусно И одиноко грянет в след Дождь смыв порою мои чувства Я буду помнить о тебе , Когда нагрянет новый вечер И ветер заберёт себе Мои увечены надежды . Я буду помнить, тот момент, Когда тебя со мной не стало Оставив только мокрый цент С того ,что в сердце потеряла Я буду помнить твой уход , Да может быть, тогда слезами Теперь совсем под тихий сон Обняв подушку крепко швами .

43

7

1731

"Письмо ушедших дней"

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Привет , мой милый друг Забыл ли ты, как долго не писала , Прости ,но я хотела отпустить Всю слабостью ,что в себе искала . И может ты проник Моим письмом до дрожи Забыл ли мой дневник , Увиденный стихами одинокой ночи ... Об памяти прошедших дней , Ты не увидишь ни души порока Лишь слабый шепот чувств Уложенных строками тонко . Немой вопрос в глазах Оставлю с времям на последок Легонько холодом касаний уходя , Чтоб не запомнил запах пепла.

43

17

1953