MCMXCIV - MCMXCVI
Віталій Босий
В наших словах занадто багато сенсу, В наших думках занадто багато шторму, Й пошук не має ніякого інтересу, Якщо забуваєш дорогу додому. Ти знаєш, що може смертельно вдарити, А що налякати своєю неясністю. Й думаєш, що нічого не може затьмарити Давно перевірений компас твоєї реальності. Картковий будинок змітає вітром надії, Руки круп'є сміються над кожною спробою Повернути на місце все, що розвіяла Така ненадійна духовна жадоба. Я дивлюся з тобою на чорні хмари, Хмари пильнують за нашою втомою. Та чекають, як вдарять, вселяють кошмари, З кожним разом, все більше і більше знайомі Це те, що ми зберегли до сьогодні, Стрільці давно зникли, в небі стихли стріли.. Тримаймось - йдемо край безодні. Проведи мене до своїх небосхилів. Небо встелене болем розшкрябаних ран. Не дивися назад - хвилі надто живі, Звірся з картою моря, мій капітан. Я поправлю вітрила на кораблі. Прийшов час
2021-05-21 19:43:27
3
0
Інші вірші поета
Послання до В.К. Лелека Безіменний №1 планетарій згаслих сонячних систем
Інші поети
Momen ali
@momen_ali
Схожі вірші
Всі
I Saw a Dream
Ілва Стрілецька
I saw a dream, and there were you, And there was coldness in your eyes. I wonder what a kind of true Made you become as cold as ice. And later I looked back to get a sense This empty glance was hellish call of past. It used to be a high and strong defense Against the world, the pain and me at last. You looked at me, and peering in your soul, I felt so lonely, as something vital died. And that is what I fear most of all - That nothing gentle will remain inside. Inside of you. Inside of me as well. And nothing will be said to farewell.
102
15
15942
Крапка
Ай
Коли я опинюся в твоєму полоні, це буде найсолодший кінець моєї історії. Це буде крапка на кар'єрі поета, ніяких почуттів вміщених на папері. Це буде найсолодший початок моєї любові – моє кохання ловитимеш у кожному слові, у кожному погляді, у кожному русі. Вірші не потрібні будуть, вони стануть безвкусні.
70
0
3368