Андромеда (до Ю.С.)

Віталій Босий

ми, мабуть й бачимо від того, що сяєш ти серед небес. й під тінню місяця блідого, в обіймах всесвіту, такого вже чужого, чи я воскрес? тобі лиш знати, Андромеда. вони не пояснять цих теорій - науки безсилі до двох сердець, й тільки нам писати свою історію, своїми юними, босими... досліджувати траєкторії - кохати, блукати десь. в порожнечі раніш мандрували одні. та тепер, як кажуть, "Капітане, на горизонті без змін". ми блукали в пітьмі. але ти поклади свою руку в мою, ти тепер не одна, я тепер не один, бо єдиними стали на цьому шляху. не поляжем в бою серед цих безголосих глибин. в переливах танку космічних химер ми створили свій, незрівнянний, безликий, світ. він може і не такий як в захопливих фільмах, чи у древніх писаннях Гомера, Але він не чужий, як цей. і тепер в нашому танку збережімо тут швидкоплинну мить, лінію тонку - де шляхи очей вкажуть нам маршрут.

2021-05-21 17:50:04

Інші вірші поета

MCMXCIV - MCMXCVI I Uranus-220Y5X26Z.. автобіографія untitled

Інші поети

_Юпитер_

@_Cuddlies_

Virtoria

@Victoria_Sandulenko

Агнія Бурне

@Agnia_Burne

Схожі вірші

Всі

I Saw a Dream

Ілва Стрілецька

I saw a dream, and there were you, And there was coldness in your eyes. I wonder what a kind of true Made you become as cold as ice. And later I looked back to get a sense This empty glance was hellish call of past. It used to be a high and strong defense Against the world, the pain and me at last. You looked at me, and peering in your soul, I felt so lonely, as something vital died. And that is what I fear most of all - That nothing gentle will remain inside. Inside of you. Inside of me as well. And nothing will be said to farewell.

104

15377

Твої долоні

Ай

Одного разу, я опинюся в твоему полоні, де назавжди сплетуться наші долоні, де у солодкому танці зійдуться дві долі, чиї серця закохаются з власної волі. Бо справжня любов – вона у свободі, вибір за вами: ви палкі чи холодні? А я немов танцую з тобою на льоді і з власноі волі віддаюся у твої долоні.

3378