untitled

Віталій Босий

Нещодавно я бачив сон - Ти збираєш маки в саду, Місяць вийшов з-за хмар І обійняв тебе посеред вишень. Так дивно, та я зовсім тебе не знаю Щоб навіть дивитись на тебе.. А я стояв десь на стежці, Допалював залишок цигарки І ховав руки у кишені. Наче вже так було холодно і тривожно, Що і серце тремтіло. Я б назвався другом, Бо не порушив би цю тишу І залишив би все на своїх місцях Перед тим, як піти, Як би ти цього хотіла, Але ніколи в житті не сказала. А може я просто самозакоханий дурень І цього всього ніколи не було. На місці саду стара типографія, Ти за друкарською машинкою. Сонце сьогодні не обіймає твої руки Черговий лист, на кшталт твоїх поем Які я так хотів би побачити, Але ти нікому їх не довіриш, Тому вони стають ціннішими за золото. Недосказаність і тривожність, Як холодна війна - Пильнуєш горизонти, та на всяк випадок не торкаєшся зброї, І при цьому говориш собі, що все так, як має бути. Світло від цигарки збентежило тебе Та мені нічого від тебе не треба. Можливо це не закоханість і я не твій друг. Щось інше - що нікому не завдасть шкоди І при цьому залишить цей пейзаж, як приємний спогад Про те, що тебе хвилює, але не робить боляче. Пам'ятаю ти сказала, що твоя війна також триває І, здається, тоді я впізнав твоє обличчя. Серед крон дерев заснув місяць, Вишні хитались від вітру І маки шепотіли в високій траві Рядки з твоїх ніким небачених віршів, Що ти друкувала в туманний день Десь на околиці ранкового міста. І на всяк випадок попросила не відповідати на цей лист Ніколи.

2023-10-14 13:42:14

Інші вірші поета

вчися літати хвилі Безіменний №35 Послання до В.К.

Інші поети

Plume Akwmarine

@plume_akwmarine

Менестрель

@menestrel

Юлія Тодер

@yuliya_toder

Схожі вірші

Всі

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

12007

Недоречне (UA)

Ай

жодної коми читай як хочеш бо мені байдуже я поет *** я поет тож спалюй все що було до мене минуле — нікчемне бо не існує я поет головний поціновувач твоїх забаганок пізнаю тебе і настане ранок коли ти більше не знайдеш ні мене ні моїх речей я поет тож закохаюсь у самий недоречний час з'явлюсь на твоєму порозі, увімкну джаз і спробую залікувати усі твої рани внутрішні відкриті або навіть рвані а потім просто видалюсь геть бо так хочеш ти я поет тому в мене жодної причини запам'ятовувати якісь адреса там де я був — мене не знайти хіба ж то не у тому краса? тому ми ніколи не програємо це знову я поет тож запитаю тебе про улюблену каву останню прочитану книжку і від чого у тебе безсоння я поет тож можеш відкрито про усі емоційні безодні я поет обожнювач невиконанних клятв що випливають у безмовні драми де слова вже до чорта до рами але потім відбиваються у твоїй голові голосами і не дають спокою я поет тож жонглюю цими дарами може маю талант від народження а може пишу від суму ночами я поет тож наповнюйся моїми речами поглинай мої всесвіти сьогодні за дешево а може і даром проти не буду я поет тож з головою пірнаю у смуток рахую зірки поки ти рахуєш добуток і відчуваю себе трохи інакшим от і все я знаю що ніхто нікого вже не спасе я поет тож ігнорую усі застереження пропускаю крізь себе всі твої твердження не замислюючись чи є в них хоч крихти правди бо я маю себе мені потрібно мати я поет що ніколи не підвладний течіі бо нічий ігнорую навіть свою самобутність бо вона маленький ручій і взагалі — вода повірю у щось — прийде біда я поет тож хочу — не ставлю коми а хочу — увійду у кому в надії зануритись у інші світи якщо загубиш мене то просто зітри із себе бо десь там мені краще я поет тож іноді благаю вимкнути сонце щоб настіж відкрити віконце і насолоджуватись темрявою зовні і у середині себе не хочу нічого світлого відійди від мене я поет тож насолоджуйся мною поки я поруч поки мені є що тобі розповісти бо я прокинусь і захочу залишити все без єдиної вісті я поет з вічно холодними блідими руками цілую тебе своїми губами с присмаком відчаю і зеленого чаю я поет я ніколи не закінчую тому не програю ні тобі ні життю я поет тож зривай з мене одяг але ніколи не побачиш роздягнутим в мене є шкіра та купа дивних сенсів що дуже стягують та з яких я не можу вирватись ти не допоможеш я поет з дуже поганим кровообігом та в цілому з втомленим виглядом можеш слухати мене або ні: мені все одно не стати прикладом у поезії хоча марную на це вже не перше життя і вічно забуваю на чому я зупинився і чому не зупинилося серцебиття але все одно продовжу розкидувати тут занадто недоречні речі ... тому нагадай я вже казав тобі, що я поет, до речі?

1636