untitled
Нещодавно я бачив сон -
Ти збираєш маки в саду,
Місяць вийшов з-за хмар
І обійняв тебе посеред вишень.
Так дивно, та я зовсім тебе не знаю
Щоб навіть дивитись на тебе..
А я стояв десь на стежці,
Допалював залишок цигарки
І ховав руки у кишені.
Наче вже так було холодно і тривожно,
Що і серце тремтіло.
Я б назвався другом,
Бо не порушив би цю тишу
І залишив би все на своїх місцях
Перед тим, як піти,
Як би ти цього хотіла,
Але ніколи в житті не сказала.
А може я просто самозакоханий дурень
І цього всього ніколи не було.
На місці саду стара типографія,
Ти за друкарською машинкою.
Сонце сьогодні не обіймає твої руки
Черговий лист, на кшталт твоїх поем
Які я так хотів би побачити,
Але ти нікому їх не довіриш,
Тому вони стають ціннішими за золото.
Недосказаність і тривожність,
Як холодна війна -
Пильнуєш горизонти, та на всяк випадок не торкаєшся зброї,
І при цьому говориш собі, що все так, як має бути.
Світло від цигарки збентежило тебе
Та мені нічого від тебе не треба.
Можливо це не закоханість і я не твій друг.
Щось інше - що нікому не завдасть шкоди
І при цьому залишить цей пейзаж, як приємний спогад
Про те, що тебе хвилює, але не робить боляче.
Пам'ятаю ти сказала, що твоя війна також триває
І, здається, тоді я впізнав твоє обличчя.
Серед крон дерев заснув місяць,
Вишні хитались від вітру
І маки шепотіли в високій траві
Рядки з твоїх ніким небачених віршів,
Що ти друкувала в туманний день
Десь на околиці ранкового міста.
І на всяк випадок попросила не відповідати на цей лист
Ніколи.
2023-10-14 13:42:14
1
0