Картини забутої вічності
Вже тліє ніч десь за крайнебом,
Здається все таким пустим.
Прядуть зірковим веретеном
Казки країну снів і див.
Ховає сонця промінь теплий
Убрання ночі, зіткане зі сну,
І морок сивий суне вперто,
Обіймає він країну чарівну.
Усе таким здається дивним:
У мареві багровім тоне темний ліс.
Там чути відгомін незвичний
Таємниць казкових і незнаних слів.
І дивно бачити, що кожен стрічний,
Одягнений у мерехтіння своїх снів,
Несе в руках блакитну свічку,
Щоб запалити місяць сновидінь.
І кожне дерево, що край дороги
Тримає на листках бузкову ніч,
Вклоняється і гілкою сухою
Указує дорогу до воріт.
І зірки, вкриті пилом срібним,
Співають колискову цій порі,
І вже видніється чарівне місто,
Його дахи, шпилі та ліхтарі...
2021-06-12 11:46:17
3
0