Я кличу смерть...

Щоденник меланхоліка

Я кличу смерть: Нічого вже не повернути, Ніщо не змусить нас забути Смак солодкої отрути. Я кличу смерть: Палає моє небо, Зате усім так тепло, Усім так тепло..... Ми кличем смерть, Втрачаючи контроль над головою. Це відчуття знайоме нам до болю: Знову куля - знову в скроню. Смерть вже тут: Іще один ніж зустрівся із спиною.... Нема дороги вже додому. Мій дім тепер - це поле бою.

2021-02-28 16:10:12

Інші вірші поета

Вальс мертвих душ La Valse des Âmes Mortes Продавець облич Ангел та його Химери Колискова

Інші поети

Софія Гладковська

@sofiya_gladkovska

Leia Melova

@Leia_Melova

Virtoria

@Victoria_Sandulenko

Схожі вірші

Всі

I Saw a Dream

Ілва Стрілецька

I saw a dream, and there were you, And there was coldness in your eyes. I wonder what a kind of true Made you become as cold as ice. And later I looked back to get a sense This empty glance was hellish call of past. It used to be a high and strong defense Against the world, the pain and me at last. You looked at me, and peering in your soul, I felt so lonely, as something vital died. And that is what I fear most of all - That nothing gentle will remain inside. Inside of you. Inside of me as well. And nothing will be said to farewell.

102

16741

Не скажу "люблю"

Asteriya

Знаєш, складно Тебе любити й не сказати. Тебе кохати і збрехати, Що зовсім іншого люблю, І що до тебе не прийду. Знаєш, той "інший" мене теплом своїм зігріє. Зачарує і поцілує, А ти сиди там далі сам, І йди назустріч виючим вітрам. Тобі вже більше не скажу своє я болісне "люблю"... А просто відпущу і почуття у собі похороню.

6511