Я кличу смерть...
Щоденник меланхоліка
Я кличу смерть: Нічого вже не повернути, Ніщо не змусить нас забути Смак солодкої отрути. Я кличу смерть: Палає моє небо, Зате усім так тепло, Усім так тепло..... Ми кличем смерть, Втрачаючи контроль над головою. Це відчуття знайоме нам до болю: Знову куля - знову в скроню. Смерть вже тут: Іще один ніж зустрівся із спиною.... Нема дороги вже додому. Мій дім тепер - це поле бою.
2021-02-28 16:10:12
3
0
Інші вірші поета
Інфанта Все, що нас вбиває Вальс мертвих душ La Valse des Âmes Mortes Ангел та його Химери
Інші поети
Maria
@maybe_baby
Схожі вірші
Всі
Печаль прячется в словах
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Полны отчаяния слова Достигли й душат вдруг меня Не знаю дальше как мне быть И стоит ли их отпустить Всю грусть ,что прячется внутри Пусть заберёт с собою дни А шоколад утешет впредь Всё горести уйдут под дверь Но чувства ,что живут внутри Не скроешь с время позади Ведь вырвуться с оков груди Их не сдержать нечем увы ... Как не было мне тяжело Я не смогу забить их льдов И холод тот , что тронул весь Согреть не сможет даже лесть...
50
12
3742
Дівчинко
Ай
Рятувати старі ідеали немає жодного сенсу, все сведемо до творчості або дикого сексу. Зруйнуємо рамки моральних цінностей, напишимо сотні віршів і загубимось серед вічностей. Наш голос лунатиме і поза нашим життям. Дівчинко, просто тримай мене за руку і віддайся цим почуттям.
103
16
4227