Я кличу смерть...
Щоденник меланхоліка
Я кличу смерть: Нічого вже не повернути, Ніщо не змусить нас забути Смак солодкої отрути. Я кличу смерть: Палає моє небо, Зате усім так тепло, Усім так тепло..... Ми кличем смерть, Втрачаючи контроль над головою. Це відчуття знайоме нам до болю: Знову куля - знову в скроню. Смерть вже тут: Іще один ніж зустрівся із спиною.... Нема дороги вже додому. Мій дім тепер - це поле бою.
2021-02-28 16:10:12
3
0
Інші вірші поета
Ангел та його Химери Любий щоденнику... Вальс мертвих душ La Valse des Âmes Mortes Все, що нас вбиває
Інші поети
BON BON
@bon_bon_c0xu
Схожі вірші
Всі
Тишина ночного неба
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Полный город одиноких улиц И фонарики вокруг в глазах горят В темноте стен полыхает ветер молча , Сцены шелеста теней играя без конца ... Мнимость разных звёзд по небу Освещает путь ко царству сна Тем , кто в глубине ночи не встретил , Свой покой без тучь мыслей сполна ... Тишиной ночного насладиться неба , Рано или поздно станет легче слов ... Без ответов улетят запреты Давних чувств и всех тревог Звук сверчков дополнит кредом Пейзаж сердца споведь звёзд , Лишь о том , что дни болело От полных будней забот
46
44
2589
У серці...
Катерина Данилевська
Я думками завжди з тобою, Ім'я твоє шепочу уві сні. Як добре, що тою любов'ю, Я буду зігріт навесні. Колись я кохався з журбою, Всі враження їй віддавав. Проте, нагороджений долею, У серці тебе я сховав. І швидко темрява зникла, Зростало в моїй душі світло. Так швидко надія розквітла, Прийшло в життя наше літо. Я марю тобою кожну годину, За тебе і щастя своє я віддам. Для мене ти світ, ти - родина, І буду любити наперекір літам.
108
16
9626