Любий щоденнику...
Так набридло жити сірими днями,
Сподіваючись, що завтра буде набагато краще.
Вулиці пусті, як наші душі та серця,
Невже таки нема для нас кращого життя?
Ігноримо реальність, відгороджуємо час,
Для того щоб забути про втрачений шанс.
Здається ми змогли б прожити краще це життя,
Якби навчились бачити де правда й де брехня.
Так набридло кудись бігти, набридло поспішати
Назустріч хеппі енду, що ніколи не настане.
Ставши раз на ці граблі власних сподівань,
Ми наступимо на них іще раз щоб не помічати,
Що за нашими словами заховалась бездіяльність
І очікуванням ніколи не змінити цю реальність.
Вириваєм сторінки з усім, що хочемо сховати,
Скажіть, чого ж іще від завтра нам чекати?
2021-03-01 11:19:50
2
0