Вальс мертвих душ La Valse des Âmes Mortes

Щоденник меланхоліка

//La Valse des Âmes Mor†еs// У грудях щось давно згоріло, І мерехтить натомість зло. Іще одне мертве тіло Залишив примарний антигерой. Новий розділ Розкриває нам новий жах. У темноті лиш чутно постріл, Містом цим панує страх. Жертва стиснула Чорну троянду в тендітній руці. Лезо відбилось У чорній сльозі на блідому лиці. В повітрі витає Холодний, нестерпний шум тиші. Смерть дзвін вітає, Кому сьогодні вона серце розірве? Комусь сьогодні покладе Чорну троянду вона в домовину. Когось сьогодні не стане Лезо чатує, копайте могилу... Цієї ночі кружлятимуть Душі вальс всіх померлих. Спокою не матимуть: Починається трапеза мертвих. Витають в повітрі Примари ожилі. Вальс свій останній Віддають оцій хвилі. Нехай їхній танець Стане словами, Що завжди хотіли, Та не встигли сказати. Нехай же він стане Усіма почуттями, Що не вміли віддати, Тим кого знали. Нехай вони оживуть, Відчують нехай, Як запалює душі Останній їх вальс. Відайтесь моменту: Це останній ваш шанс. Не чекайте на смерть - Вона у ваших руках. Життя - це ваш танець А ви - його ритм.... Вальс мертвих душ Для тих, хто не встиг....

2021-02-28 09:04:41

0

Схожі вірші

Всі

"Письмо ушедших дней"

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Привет , мой милый друг Забыл ли ты, как долго не писала , Прости ,но я хотела отпустить Всю слабостью ,что в себе искала . И может ты проник Моим письмом до дрожи Забыл ли мой дневник , Увиденный стихами одинокой ночи ... Об памяти прошедших дней , Ты не увидишь ни души порока Лишь слабый шепот чувств Уложенных строками тонко . Немой вопрос в глазах Оставлю с времям на последок Легонько холодом касаний уходя , Чтоб не запомнил запах пепла.

43

17

2375

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

71

7

11955