Клара та Емплі спокійно їли цукерки. Та дивилися дуже веселу телепередачу. Здавалося, що всі вони одна велика сім'я. А Джеймс і Маркус їхні брати. Тут Кларі прийшла есемес у момент коли всі сміялися. Вона повільно опустила руку в кишеню включила свій телефон і була дуже здивовано. Що аж встала. Та щей так що зачепила Джеймса який пив сік. І весь його гольф промок. Він бігом поставив сік на стіл а йому подали серветки. А Клара так і стояла.
-ЩО?! - крикнула Клара.
-Кларо. Потім розберешся з смс. Через тебе Джеймс весь в соці. Може маєш якусь широку кофту?- запитав батько.
-Треба подивитися- відповіла Клара.
- Та ні ні, я піду до дому.- заперечував Джеймс. Та батьки дівчат були за те, щоб він перелдягнувся тут.
- Через мене ти вилив сік, тому ходи пошукаю тобі щось. - сказала сумно Клара і пішла на другий поверх а за нею і Джеймс. Вони повільно пішли у кімнату Клари. Всі кімнати та кабінети у домі були на сучасний пароль з кодом та відбитком. Клара ввела код і вони увійшли. Джеймс знову побачив цю кімнату тільки тепер при хорошому освітленні.
- А в день вона гарніша ніж в ночі.-сказав Джеймс.
- Сідай на ліжко зараз пошукаю.
Клара довго щось шукала у шафі. За той час Джеймс зняв гольф, а під ним нічого не було. Хлопець помітив у шафі одну широку футболку яку Клара чомусь не давала. Він підійшов зі спини до Клари та сказав:
-Не обертайся, я без кофти. - після цих слів Клара побачила, як по ліву сторону від її очей простягнулася гола рука. На ній дуже чітко було видно вени і вони були досить синіми. Оскільки рука проходила близько біля неї вона відчула досить привабливий запах. Час ніби зупинився. І тривав вічно. Дівчина чула шопіт у своїй голові. Ніби якась жінка говорила.
"Кларо... Подивися які сині у нього вени. Вони такі гарні. А що буде коли з них піде кров? Хіба це не буде красиво. Вона буде така червона..... "
Ці незрозумілі роздуми зупинив Джеймс. Він забрав свою руку з футболкою. Бігом її одягнув і сказав:
- Ей, що з тобою. Ти якась дивна.- тоді Клара досить злякалася. Адже щойно в неї були думки вбити хлопця. Тому взяла телефон і побігла з кімнати. Сусід побіг за нею. Адже не розумів, що таке сталося. Добре, що футболка була чорною та якраз його розміру бо інакше він не зміг би вибігти. Він побіг з кімнати хлопнувши за собою дверима. Клара уже бігла зі сходів.
-Клара! - Крикнув Джеймс. І тут з іншої кімнати вибігла собака і почала гавкати. Клара спустилася зі сходів і зупинилася. За той час Джеймс встиг добігди до дівчини. Він взяв її за плече і обернув до себе обличчям. 
- Чому ти побігла? Що таке сталося, що так тебе здивувало і налякало. - хлопець питав це дивлячись їй в очі. Тоді вийшла Емелі подивитися, що сталося. Вона побачила, як Клара налякана і також запитала, що трапилося і підійшла до них ближче.
- В аеропорті напевно були журналісти, чи ще хтось. Вони знають, що я у Франції. Та, щей вони бачили мене, як я сідала в машину. Там і номера і марка все видно на фото.
- Я всеодно нічого не розумію. - сказав Джеймс. Тоді Емелі вирішила йому пояснити.
- Ти жартуєш? Клара зірка. Її пісні дуже популярні. Вона славиться тим, що сама пише пісні і виконує їх повністю сама. Знімається у рекламах... Ти ж нібито музикант мав би знати таку річ.
- Я дійсно не знав. А також я забув телефон у кімнаті. Не відкриєш мені?
- Так звичайно.- сказала Клара та продовжила - Мій менеджер розбереться з цим. Емелі йди у кімнату ми скоро прийдемо.
Емелі продовжувала стояти і дивилася у слід друзям, як вони піднімаються у верх по мрамурних сходах. Тільки тоді коли вони зайшли Емелі пішла у зал і покликала зі собою Мію. 
*тим часом у кімнаті *
- Тобто ти зірка?-здивовано запитав хлопець.
- Вона трішки перебільшила, але так я популярна. Бери телефон і пішли.
- Але ж ти не через смс втекла. Розказати, що сталося насправді не хочеш?
- Та нічого такого.  Пішли.
Джеймс відчував, що тут, щось не так. Та не хотів втручатися. Вони спокійно вийшли з кімнати та попрямували до всіх. Песик зайняв половину дивану на якому сиділи Джеймс та Клара. Їм довелося досить близько сісти. Та Джеймс помічав протягом всього часу, що Кларі не весело.