Клара як умога швидше вибігла на вулицю. Вона не помітила навіть те, що була боса та в піжамі. Включила ліхтарь та дійсно побачила щось червона, але це був Марк. У братів та в Клари було здивоване обличчя. Марк не витримав і почав розмову:
- Коли ти нарешті навчишся не світити в очі?
- Ой вибач.- промовила дівчина та виключила ліхтар. До того ж на вулиці не було так темно.
- Що ти тут робиш у такий час? - невдоволено запитав Джеймс.
- Я не могла заснути. Мені здалося, що Марк це... мій кошмар. - Після цих слів Джеймс не втримався і засміявся.
- Він кошмар? Ахаха він звичайно не красень але...- через сміх він не закінчив свою фразу. Це дуже не сподобалось Марку.
- Клара я не такий страшний. Тим більше ми зайняті ми підемо. - Вони уже хотіли йти та Клара їх зупинила.
- Можна з вами?
Джеймс і Марк глянули один на одного. Після чого Марк сказав:
- Ти бачила як ти одягнута і взуття ти не маєш. - після чого він поклав руку на плече Кларі. Вона не хотіла залишатися сама адже їй здавалося, що через цей сон вона сходить з розуму. І після паузи Марк продовжив- Але якщо хочеш то зайдеш до нас одягнешся щоб тебе ніхто не впізнав у цій піжамі з єдиноріжком і підеш гуляти. Ти за?
Клара звісно погодилась. Асфальт був досить холодний і на вулиці ставало холодніше. Вона помітила це тільки щойно. Адже уже був вересень. Тепер в цій підамі їй було соромно адже їй уже 16 а на неї блискучий єдиноріг. Добре, що до будинку було не далеко. Клара вперше побувала у цьому будинку. В їхньому домі все було більш сучасним. План побудови зовсім відрізнявся. Коли вони зайшли то Джеймс попередив бути тихо. Його кімната була розташована також на другому поверсі. Друзі піднялися та перед ними простягнувся коридор. Вони зайшли у другі двері по праву сторону. Кімната була надзвичайно сучасною, та виконана у чорно небесному кольорі. Після того як Джеймс включив світло можна було ще краще роздивитися деякі частини кімнати. Шафи були вбудовані у стіни, величезне ліжко було на підвищені. Це дуже сподобалось Кларі. Джеймс відкрив шафу та промовив:
- Я не впевнений, що тобі підійде по розміру щось.
Самі брати буди одягнуті в одинакове худі тільки різних кольорів. Джеймс був у білому а Марк в червоному. І двоє мали чорні джинси з кросовками під колір худі. Клара хотіла виглядати так само. І тому поцікавилась чи вони не мають ще одне худі тільки іншого кольору. Джеймс щось шукав у шафі досить довго. Та витягнув менше жовте худі.
- Я його купив десь... три роки назад воно уже маленьке на мене. Поміряй чи підійде. - Після цього Джеймс поклав його на ліжко та вийшов з кімнати разом з Марком. Вони стояли зразу біля дверей та розмовляли. Джеймс сперся на стіну та заклав руки попереду а Марк сів на землю навпроти дверей також спершись об стіну.
- Чому вона з нами? - запитав Джеймс.
- Їй страшно повертатися до дому. Треба вияснити що там відбувається. Нехай вже тих пару годин побуде з нами.
Джеймс був дуже невдоволеним. Адже у них були свої плани на цею ніч. Але його роздуми перервала Клара яка вийшла з кімнати. Худі було якраз на неї. Розмір був розрахований, що худі буде трішки ширше як і у хлопців. Та проблема була в тому що Клара не мала взуття та штанів. Тоді Марк запитав:
- Ти ніяк не можеш зайти у дім?
На це питання Клара опустила голову та нічого не відповіла. Та Марк продовжив.
- Джеймс не допоможеш? Піди і візьми їй те що треба.
- Я?! Я там навіть ніколи не був, не знаю як виглядає її кімната де вона є!
- Я маю фото кімнати і можу розказати її розташування. - сказала Клара і почала показувати фото та відео на телефоні. Джеймс знову був проти та Марк говорив, що в нього все вийде. Джеймс, як не як погодився і запитав де лежать штани та взуття. А Марк провів Клару у кімнату брата. Вони сіли на ліжко і почали говорити.
- Що з тобою сталося після того, як ми пішли?- Стурбовано запитав Маркус.
- Мені стало погано, нічого такого. А звідки ти знаєш?
-Ем.... ну....
І їхню розмову перервав Джеймс який зайшов у кімнату з жовтими кедами і чорними штанами. Він підійшов до Клари дав їй у руки одяг та забрав брата на коридор, щоб дівчина могла переодягнутися. Клара подивилася- це дійсно були її речі, але як він так швидко зайшов туди і назад. Клара бігом переодягнулася та вийшла до братів, виключивши після себе світло у кімнаті. Коли Джеймс і Марк пробігли поглядом по ній  то на їхньому обличчі зявиоися усмішки.
- Щось не так?- запитала незрозуміло Клара.
- Тепер я буду кликати тебе циплятко.-Після цих слів Джеймса, брати розсміялися і пішли до виходу.