Перший день у новому будинку пройшов не дуже. Адже всі все прибирали. Там було настільки багато пилюки, здавалося, що там три роки ніхто не жив. Наступний день Клара налаштовувати інструменти. Це справа не легка коли в тебе ціла студія. У вечері батьки попросили Клару сходити у сад і нарвати яблук. Вона уже була змучена та хотіла яблучний пиріг. А який яблучний пиріг без яблук. На вулиці уже ставало прохолодно, тому вона зав'язала своє волосся у високий хвіст, одягнула теплу, широку, в'язану, рожеву кофту та білі джинси скіні які підкреслювали її тонкі ноги. Звичайно не обійшлося без носків та білих кедів. По дорозі до садка вона почула голоси двох людей. Уже темніло а у саду не освітлювалось. Їй було страшно йти, та постійно вона налаштовувала себе, що там нікого не має. Зайшовши у чудовий сад пепед нею стояло високе, пишне зелене дерево. Вона витягнута з кишені ліхтарик та посвітила на нього. Від побаченого вона аж впала. Не дуже високо на дереві сидів хлопець. Після того як вона впала він засміявся. Та тут до неї підійшов ще один. Хлопець у сорочці простягнув руку, щоб допомогти встати. Вона посвітила на нього ліхтариком від чого той примружився та промовив:
- Може не будеш світити в очі?
Після цього Клара опустила ліхтарь і сама встала. На жаль білі джинси позаду уже стали коричневими та про це вона зовсім забула.
- Ви хто такі? Що ви тут робите?- запитала хвилюючись вона.
- Яка різни....- Маркус збирався говорити та Джеймс його перебив.
- Ми ваші сусіди навпроти.  Ми колись тут часто бували ось вирішили в остатній раз сюди заглянути.
- А ти чого тут?- не витримав і запитав Маркус.
- Мені сказали нарвати яблук.- відповіла незадоволено Клара.
- Допомогти?-відповів Маркус- Мене до речі Маркус звати, а тебе?
- Мене Клара.
- Мене Джеймс, можеш кликати його просто Марк, як старший брат дозволяю.
- Ее, а тобі хто таке дозволяв говорити?- невдоволено говорив Маркус. Цей сімейний скандал виглядав досить мило і смішно. Тому Клара не витримала та засміялася. Марк якраз заліз на яблучне дерево і почав збирати яблука та кидати у нис де Клара їх ловила. Джеймс чомусь не помагав.
- А ти не хочеш допомогти? - Запитала Клара ловлячи яблуко.
- А я не пропонував свою допомогу. Тим більше а якщо щось станеться з моєю сорочкою? Ти її прати будеш?
Клара вирішила нічого не відповідати на це. Та коли вона назбирала достатню кількість то зрозуміла, що забула миску для яблук. І Маркус допомагав нести їй. Джеймс лише йшов за ними у Будинок. Вони зразу зайшли всі на кухню та положили яблука у раковину. Тут у кухню зайшов тато та мама про щось дискутуючи. 
- Ой, а хто це? - Запитав тато.
Клара познайомила їх і вони разом всі сіли на диванчик розташований у кутку кухні і почали обговорювати місто. Було видно, що їм є про що поговорити. А за той час мам почала чистити яблука та сквзала Кларі йти переодягнутися. Вона згадала, що впала та направилась у свою кімнату. Вона переодягнулася у вільні сині шорти та білу футболку і взяла свої тапочки. Вона уже спускалася по сходах, як хтось вкусив її за ногу. Це було дуже боляче і вона впала. Позаду себе вона побачила чорного песика. Він був досить великим та повненьким. Всі вибігли до неї у коридор. Мама продовжувала пекти торт, батько побіг по аптечку і попросив допомогти Кларі пройти у вітальню. Хлопці на диво злякалися такого прохання.
- Ти йди, я помагав рвати яблука- Сказав Маркус та зробив крок назад. Після чого Джеймс закотив рукава сорочки взяв маркуса за кофту та підсунув назад до себе. Дивлячись в очі сказав;
- Ти знаєш наскільки мені це важко і просиш про таке? Якщо тут щось зараз станеться то ти....
Їхню розмову перебив крик Клари яка уже не могла терпіти
- Та поможіть вже хтось!
Джеймс підійшов до неї взяв її праву руку положив собі на шию а свою ліву руку поклав їй на талію та допоміг встати. Він пробував так спускатися з нею по сходах, та вже на другій сходинці вона чуть не впала знову.
- Так буде дуже довго і може стати гірше. Тільки по сходах далі підеш нормально. - Сказав Джеймс
- Що?- незрозуміло запитала Клара. Після чого Джеймс взяв її на руки піднявши ноги і зніс з сходів. Далі поставив на одну ноту та допоміг дойти до дивану. Маркус пішов за ними.
Клара сіла на Білий диван та положила туди ногу. Це була найбільша помилка адже нога була в крові. Коли тато прийшов з аптечкою він не стримався і крикнув від жаху. Адже білий диван перетворився на червоний. Батько бігом підбіг до Клари і взявся перемотувати її ногу. Джеймс обернувся і пішов у ванну кімнату за ним побіг Маркус. Коли дівчина залишилася на самоті з батьком то запитала про дивну поведінку хлопців:
- Чому Джеймс так швидко обернувся і вийшов з кімнати коли ти показав рану?- запитала Клара та дивилася як на її нозі заявляється бинт.
- Можливо боїться крові?
- А чому Марк побіг за ним?
- Можливо йому дуже погано... -тато відповідав швидко не задумуючись. І Клара дійсно подумала, що занадто сильно себе накручує.
Ось незабаром прийшов Джеймс і Марк. У Джеймса була мокра сорочка не повністю та це було помітно. А у Марка трішки подертий рукав. Та здавалося, що це помічала лише Клара. Всі інші це ігнорували. Джеймс з братом уже хотіли йти та мама занесла пиріг до кімнати. Всіх запросила до їдальні. Поки ми сідали мама різала пиріг і роздавала. Також на столі стояв якийсь джем.
- Навіщо до яблучного пирога джем?- здивовано запитала Клара.
- Наскільки я знаю тут традиція завжди ставити джем на стіл. - відповіла мама.
- Мем ви помилилися традицією. Тут ставлять не джем.- відповів Джеймс.
- Моя дружина сама готувала його, попробуйте.- відповів батько з усмішкою.
- Я також хочу! - З ентузіазмом відповіла дочка.
- Він з суниць. В тебе на них алергія.- відповіла мама. Та полила пиріг Маркусу адже він сидів біля неї. Після чого він вкусив шматочок та на його обличчі з'явлася усмішка.