Джеймс помітив, що Клара старається на нього не дивитися і відсувається, як умога подалі. І хоча він знав, що його брат Марк дуже хоче розгадати таємницю цієї сім'ї він не наважився йому сказати ні слова. Щось його тримало і не давало це зробити. Тому Джеймс вирішив просто піти і забрати з собою Маркуса. Хлопець встав з дивана попрямував до Маркуса та торкнувся його плеча, та похлопав по ньому. Після чого Маркус встав та сказав:
- Вибачте, нам пора. Ми зовсім забули за годину. З вами час летить не помітно.- після цих слів хлопці пішли. Батьки сестер виявилося також мають справи. Вони випустили собаку погуляти на вулицю а самі на машині відправилися кудись. І сказали, що приїдуть за два дня. Нагадали не забувати годувати собаку. Після цього дівчата пройшли у зал на м'які дивани. Емелі сіла на крісло та сказала:
- Нарешті ми одні. Я хочу повноціну розповідь всього що було а особливо про Джеймса.- сказала дівчина із закритими очима. А за цей час Клара лягла на великий диван та сказала:
- Що саме ти хочеш почути?- стомлено запитала сестра.
- Тобі подобається Джеймс?-Запитала Емелі досить серйозно. 
- НІ! Ти що таке говориш.- зі сміхом промовила Клара
- Тоді я можу забрати його собі?
- Ой, та забирай, що хочеш аби тільки він захотів.
- Кларо, давай оглянемо кабінет батька. Чому нам не можна туди заходити. Я не розумію.
-Емелі, він ж не заходить у твою студію. От і ти туди не лізь. Я піду переодягнуся.- Сказалв Клара та пішла у свою кімнату. Вона уже чула ехо своїх кроків у коридорі як тут її почала боліти голова. Вона взялася рукою за перило а другою за голову. І помітила, що у неї крутиться голова. Вона змогла себе якось заспокоїти, але її увагу привернула голочка маленька яка виглядала із сходинок. Вона була дуже маленька та практично захована. Дівчина думала, що це звичайна голка і захотіла її підняти та вкололася і з її пальця пішла кров. Уже в досить розмитому вигляді Клара побачила як під сходами....

****
- Що ти собі задумав?- закричав Маркус.
- Нічого, просто рятую життя! - Кричав у відповідь Джеймс
- Навіщо вона тобі? Скажи чесно, вона тобі подобається?
Тут у коридор зі сходів спустилася Емелі. Яка була вбрана у футболку білу та шорти чорні і звичайно тапочки.
- Ми не можемо її стільки часу найти а ви маєте час на сварки? Ви точно брати а не вороги якісь?
- Емелі...- сказав стомленим голосом Маркус та взявся за голову. - вона може бути будь де, абсолютно як на любій точці планети так і на любому метрі цього дому.
- Тоді продовжуємо шука....
*****
Клара прокинулася від того що її боліла голова і вона хотіла кашляти. Дівчина намагалася подивитися, що навколо неї але нічого не було видно. Ніякого освітлення. Вона на підлозі якось найшла свій телефон. І одночасно відчула, що підлога це пісок. Клара включила ліхтарь на телефоні і це був якийсь підвал. Там було дуже багато книг а також старовинних карт та щоденників. Клара підбігла до них і почала роздивлятися.
- "Реконтар", "Як стати простою людиною", Що це за назви такі?- пошепки вона говорила до себе. Після цього її увагу привернув досить в поганому стані книжка на якій писало "Марі де Фром". Обкладинка була з червоної шкіри. Він зав'язувався. Клара вирішила відкрити цю цікаву книгу. У середині було написано досить темним червоним кольором. Клара вирішила прочитати, що там пише у голос. Перша сторінка була видерта тому довелося читати одразу із другої
- Сьогодні знову ми зустріли місіс де Аґрес. Збори пройшли у нашій залі і хоча я була у своїй кімнаті я чітко чула, як всі сварилися стосовно мене. Особливо чула де Аґрес. Вона досить бурно висловлювала думку, що від мене потрібно позбутися. Вона боялася приходити до нас у гості. І на мить здавалося, що ми закляття вороги. Хоча я пам'ятаю, як в дитинстві вона нас пригощала пирогом...-після цього сторінка була дуже спорчена і прочитати було важко-  Одного дня історія повтореться і я обіцяю, що для сім'ї Аґрес це стане кошмаром. -Кларі було не пособі від цих записок. Хто такі де Аґрес? Чому ця жінка їх не навидить? І яка історія повториться? Після цих думок дівчина дуже почала переживати. Вона зрозуміла, що потрібно як умога швидше вибратися з цього приміщення. Також Клара захотіла зі собою взяти щоденник.  тому заховала його під худі. Та попробувала кричати. Через те, що у це приміщення не поступало повітря дівчина майже не мала чим дихати. І в один момент вона зрозуміла, що просто задихається і впала. Кларі здавалося, що вона уже помирає та тут вона проснулася від холодної води яка потрапила їй на обличчя.  Від цього вона зразу сіла.
- Що за?! -Крикунла Клара.
- Хух, з тобою все добре -відповіла Емелі.
- Що сталося? Чому я тут?
- Ти пішла переодягатися. А я заснула якось на кріслі. Проспала більше години потім прибігла у кімнату собака. Не знаю як, вона ж мала бути на вулиці і почала гавкати. Я проснулася і вона побігла до сходів і гавкала там. Я подумала, що вона голодна а коли побачила, як ти лежиш на сходах непритомна, та у тому самому одязі то злякалася. Тому перенесла тебе у свою кімнату і почала бризкати на тебе воду. Ти прокинулася.
- Так це був просто сон... -сказала тихо Клара.
- Що?
- Та так нічого, я просто стомилася напевно. Візьму невелику відпустку я піду посплю.
- Кларо, якщо буде погано дзвони пиши або стукай у кімнату.
- Добре.- сказала сестра з усмішкою і пішла у свою кімнату.  Коли Клара закрила двері з середини то з-під її кофти випала якась книга. Вона підняла її і згадала сон про щоденник у підвалі. Це було жахливе відчуття.  Тому Клара вирішила заховати його, як подалі. Вона кинула його під ліжко а сама пішла у душ. Витягнула свою піжамку з єдинорогом та  пішла спати. Заснула вона на диво дуже швидко. Адже за цілий день була стомлена.
Клара лежала у м'якому ліжку. Накривалася своєю сірою постілю. Але тут їй стало дуже холодно.  Вона рлзплющила очі і побачила, що до неї підійшла та сама жінка у червоному. Тепер вона йшла повільно але її накидка всеодно була у повітрі. Тепер вона роздивитися її ближче. Її обличчя було досить білим а губи червоними. Жінка підійшла до Клари сіла біля неї з боку та почала говорити. Як на диво Клара була налякана та не кликали на допомогу і не намагалася втекти. Дівчина просто мовчала.
- Клароо... -говорила з відлунням жінка.- Як думаєш... Джеймс вбивця?
- .... - у відповідь просто мовчання.  Дівчина відчувала свої подихи які були чомусь дуже голосні. Та помітила як з її уст йде пара як при холоді. Після цього жінка засміялася і Клара відкрила очі та сіла. Вона помітила, що ніякої жінки не має. Вікно було відчинене тому їй було так холодно. Вона глянула на ліжко а там спала собака.
- Хух, це всього лиш собака.