....він вкусив шматочок та на його обличчі з'явлася усмішка.
-Ммм, дуже смачно. Це саме той джем який ми ставимо на стіл. - промовив Маркус. Після того, як він з'їв свій кусочок він облизався. А Джеймс дивлячись на це все вирішив попробувати з джемом також. Після чого вони двоє попросили добавки. Клара з'їла лише кусочок та мама також. Весь інший пиріг пішов для містера Робіна Джеймса та Маркуса. Всі сиділи уже наїджені після чого Клара запитала:
- Що це за собака? Звідки вона тут?
- Ця собака завжди була тут, наскільки я пам'ятаю. - Сказав Джеймс спрешись на стілець.
- Так, цей доберман не хотів йти ніяк, тому ми вирішили залишити його собі.- Відповів батько.
Після цієї розмови Клара допомогла мамі  забрати посуду а тато провів наших сусідів до дверей і оскільки уже було пізно попрощався з ними. Коли вони йшли то у всіх були усмішки на обличчі.  Коли Клара намагалася запитати батька про, що вони таке говорять то він розказав, що колись жив у цьому місті тому йому є про що поговорити з жителями. Дівчина задумалася адже про це ніхто ніколи не розповідав.  Вона вирішила піти у свою кімнату. Та як тільки підійшла до сходів побачила пса який ліг на сходах та облизував їх на місці де була кров. Цей червоний слід залишився по всьому будинку його ніхто не прибрав і виглядало це противно. Кожна краплинка яка була нагадувала, як боляче їй було. Коли вона подивилася на собаку а собака на неї її дуже сильно почала боліти нога і почало тушнити. Клара направлялася у ванну кімнату та за нею у слід почав бігти собака. Вона не могла дуже швидко бігти через поранену ногу. Вона уже була біля туалету і її стушнило а собака у цей момент наскочила на її спину та почала гавкати.  Батьки Клари почули це та прибігли до неї. Коли вони побачили картину то жахнулися. Батько почав забирати собаку та закрив її у вітальні а місіс Лайза допомогла дочці піднятися і вмитися. У ванну кімнату зайшов батько не встиг він нічого сказати як Клара втратила свідомість....

Клара йде по сходах вона пройшла всього дві сходинки та зупинилася, подивилася у низ. Там стояв усміхнений Марк в темно зеленому костюмі біля нього Емелі у білому платті яке було по землю. Воно було на довгий обтягаючий рукав. А саме плаття було з атласу, що додавало йому привабливості. Її сестра була гарно намальована та чомусь з коротким накрученим волоссям. Емелі поклала руку на шию Марку, як часто це робила з сестрою у знак дружби. А більш в переді від них стояв Джеймс. Він був у чорному костюмі, що дуже підходив йому. Він був дуже щасливим та почав підніматися по сходах.  Клара подивилася ліворуч а там стояла вона сама. У вишуканому чорному платті, яке по переду було міді і було видно чорні туфлі а позаду тягнувся невеликий шлейф. Сама сукня була на боютельках та з відкритою спиною, і з широким поясом на талії.  Волося було розпущене і накручуне вона щаслива спускалася у низ. Коли від неї з Джеймсом залишалося декілька кроків то знизу зявилася жінка. В неї було чорне пряме волосся. Сама вона була одягнута в червону сукню з накидкою яка була напів прозора з широким рукавом та довгим шлейфом. Ця жінка досить швидко підбірка до Джеймса, що її накидка та плаття ніби літали у повітрі. після чого вона ножиком порізала шию та Джеймс впав. Всі сходи були у крові і з них до ніг Емелі текла кров. А Клара присіла біля Джеймса та жінка підійшла до неї і ножиком потрапила в обличчя їй.

Після цього Клара проснулася вся була у холодному поті. Вона була в своїй кімнаті в ліжку подивилася на свій годиник уже була 3 ночі. Від такого сну вона пішла вмитися. Чомусь коли вона відкрила кран не було холодної води і дзеркало біля раковини швидко запотіло. Вона легенько вмилася гарячою водою. Коли витирала обличчя їй здалося, що хтось за нею стоїть. Їй було трішки страшно повертатися тому вона рукою протерла скло і побачила там жінку. Від страху вона повернулася назад та там нікого не було, подивилася знову у дзеркало також нікого не було.
"Напевно це через сон" Подумала Клара і хотіла попробувати заснути. Вона пішла у ліжко та чомусь її не покидала думка про сон. Вона вирішила піти на балкон. Взяла з собою ковдру та сиділа там. Сонце ще не сходило було дуже темно. Вона уже майже засинала та тут їй здалося що по праву сторону на подвір'ї в Джеймса і Марка стоїть жінка. Вона взяла ліхтариком посвітила але це нічого не дало. Не було видно. Тому вона побігла сама до виходу.