Подзвони
(18+)
Подзвони моїй мамі, І скажи, що живий. Що сиджу у підвалі,, Та сумую по ній. Досі горем не зламний, Хоч трішки сумний. Подзвони моїй мамі, Та скажи, що живий. Що любов ще не зламна до неї, І про те, що буде знов мир. Я повернуся навіть по темряві, Та скажу, що путін згорів. Обійму так сильно з любов"ю, Поцілую її сиве чоло. Не кажи, що стікаю я кров"ю, Лиш про те, що мені повезло. А на справді, я дуже сумую, А на справді, так тяжко мені. Я у пекло швидко прямую, І палає душа у вогні. Смерть мені диха у груди, Я на одинці в пітьмі. Навколо мене гинуть люди, Та гільзи лежать у землі. Подзвони моїй мамі, Подзвони, благаю. Розкажи, що живий у підвалі, І посмішку їй відсилаю. Не кажи, що кровава сорочка, Що вона дарувала мені. Не кажи, що не буде синочка, Бо він помира у землі.
2022-12-14 17:22:29
1
0
Схожі вірші
Всі
"Письмо ушедших дней"
Привет , мой милый друг Забыл ли ты, как долго не писала , Прости ,но я хотела отпустить Всю слабостью ,что в себе искала . И может ты проник Моим письмом до дрожи Забыл ли мой дневник , Увиденный стихами одинокой ночи ... Об памяти прошедших дней , Ты не увидишь ни души порока Лишь слабый шепот чувств Уложенных строками тонко . Немой вопрос в глазах Оставлю с времям на последок Легонько холодом касаний уходя , Чтоб не запомнил запах пепла.
44
21
1804
Дитинство
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
11283