Вірші
Початок
Над морями пролітали снаряди,
Коли сонце сідало за гори.
Наші діти тихенько собі спали,
Коли штиль був ще у морі.
Розум блукав по місту пустому,
По небі чисиім як сніг.
Я собі йшов по тому мостові,
Не відчував лише ніг.
Очі затерпли, руки болять,
Я йшов додому у самоті.
Та я побачив, я квартири горять,
І зрозумів, що ми у біді.
Тут моє сонце сіло на віки,
Я вже не бачу душі.
Навіки закрили мої віки,
Та єдині мені браття, лиш калаші.
0
0
218
Пісня
Коли я прийшов із полону
Am
Мене зустрічали героем.
E
Коли, прийшов я до хати,
C
Мене зустрічала тиша проклята
E
Коли я був у війні
E. Am
Хто роскаже мені
E
Що було в домі моїм
Е. С
І чому труни в нім?
Е Am
Зорі затихли у небі
Am. E
Сльози мої потекли
Am E
Я лиш хотів обійняти тебе
Am C. Am
Та мене, мабуть прокляли.
E. Am C E
Заспівай мені мамо колискову
Am C
Я благаю, я молю.
E
Я вже зовсім не військлвий
C
І я досі вас люблю
E
Розкажи мені тато
Am
Всі історії свої
E
Їх у тебе так багато,
C
Чом лежиж ты у труні
E Am
0
0
206
Останнє побажання
Розквітали квіти у полі
Кольору вбитих війною.
Я зірву їх в долоні,
Коли буду з тобою.
Сподіваюсь друже мій вірний,
Я зустріну тебе.
Лиш коли піду смертю я гідних,
Затихне серце в мене.
0
0
183
Промовка
От скажи будь-ласка мені друже,
Бо ж цікаво мені дуже:
Що в твоєму розумінні,
Є любов від нині?
Повертатись у пакеті чорнім,
До земель своїх у човні?
1
2
284
Подзвони
Подзвони моїй мамі,
І скажи, що живий.
Що сиджу у підвалі,,
Та сумую по ній.
Досі горем не зламний,
Хоч трішки сумний.
Подзвони моїй мамі,
Та скажи, що живий.
Що любов ще не зламна до неї,
І про те, що буде знов мир.
Я повернуся навіть по темряві,
Та скажу, що путін згорів.
Обійму так сильно з любов"ю,
Поцілую її сиве чоло.
Не кажи, що стікаю я кров"ю,
Лиш про те, що мені повезло.
А на справді, я дуже сумую,
А на справді, так тяжко мені.
Я у пекло швидко прямую,
І палає душа у вогні.
Смерть мені диха у груди,
Я на одинці в пітьмі.
Навколо мене гинуть люди,
Та гільзи лежать у землі.
Подзвони моїй мамі,
Подзвони, благаю.
Розкажи, що живий у підвалі,
І посмішку їй відсилаю.
Не кажи, що кровава сорочка,
Що вона дарувала мені.
Не кажи, що не буде синочка,
Бо він помира у землі.
1
0
287
Свобода
Взмахнув крыльями лёгкими,
Взлетел я над пропастью.
Но пронзает крылья иголками,
И дикою робкостью.
И ветер в лицо тихо дует,
И тиш да гладь над пустотой.
А душа свободе ликует,
Да ласкою над синевой.
Хочу махнуть рукой на всё,
Да унести своё сознание.
Упасть нежно на родное плечё,
И услышать последнее признание.
5
0
374
