АВТОСТОПОМ ДО ПЕРЛИНИ
моя дівчинка-демон, що з тобою?
ти вабиш мене, мов вогонь палаючий.
твоє тіло даровано богом,
досконалість бліда, зводиш з розуму.
краса твоя - омріяна фантазія,
що спалахує в серці гарячою лавою.
кожна клітина тіла - неземна утопія,
де розум втрачається в дикому раю.
груди, наче пагорби, де сни розцвітають,
стегна - ріки розтоплені, де хвилі гуляють.
живіт - це пустеля, де пристрасть палає,
колиж, смаківниця хтивим димом благає.
...
схиляюсь перед цим божественним творінням,
перед силою, що зачаровує і п'янить.
її крок – це танець, її дотик – натхнення,
а погляд – провалля, в якому тону.
людські слова не можуть передати
цю містичну красу, що п'янить, наче вино.
її тіло - то храм, де маю молитись,
воно - досконалий витвір мистецтва земного.
2024-05-15 04:33:01
1
0