Вірші
Всі
ВЕЛИКА РІЧ
ми зустрілися в порожньому світі
де справи закінчилися
і нічого більше не лишилось
Секс - велика річ
тільки коли немає нічого
крім тіл, що зустрічаються без наміру
рухи - механічні
звуки - без сенсу
твої пальці ковзають
але не стискають нічого важливого
шкіра доторкається до шкіри
та думи десь літають за межами часу
між нами - тільки втома
мовчазна угода
коли більше нічого не треба
і Секс - лише звичка
спосіб зайняти тіло
коли душа вже давно вийшла з гри
3
0
79
КОНЦЕРТ
тихо на вулиці, порожньо у квартирі,
спасибі реактору номер чотири.
замість оркестру - лічильників хор,
диригента радіаційний фольклор.
на сцені Гейгер - зірка естради,
виспівує гами радіаційної зради.
мелодія смерті, симфонія страху,
квантовий вальс на атомнім шляху.
балкони забиті привидами давніми,
партер заповнений страхами славними.
куліси - з пилу, завіса - з туману,
антракту не буде в цім романі.
фінальний акорд - сирени виття,
завіса впала, скінчилось життя.
концерт завершився, але ще лунає,
Гейгер все грає, грає і грає...
8
0
106
КОХАННЯ
метро, людський потік шумить,
читаю Буковскі, думки би остудить.
навколо обличчя - сірі і втомлені,
а в книзі - пристрасть, біль і життя оголене.
дівчина сідає поруч, поглядом блукає,
по рядках, що читаю, цікавістю куняє.
"що це?" - питає, і я їй відповідаю:
"кохання та біль, про те, як страждаємо."
розмова тече, як підземна ріка,
про любов говоримо - тема така слизька.
"це лиш хімія мозку", - вона заявляє,
а в погляді смуток глибокий ховає.
"ні, - кажу, - це не просто тілесний каприз,
не вигадка соціуму, не тваринний каприз.
це сила, що вище підносить людину,
єднає з небесним в святую годину".
вона слухає, брову піднявши, скептично,
а я продовжую, все більш патетично:
"любов - це свобода, не злиття в одне,
це прагнення до чогось, що в нас живе."
виходимо з метро, крокуємо вдвох,
горять слова мої, немов ароматний поро́х:
"кохання долає егоїзму кайдани,
робить нас кращими, гоїть всі рани".
сміється вона: "гарні слова, та де суть?"
я в очі дивлюсь: "в нас самих, тут як тут.
згадай всі балади, картини, поеми,
про кохання складені - одвічної теми".
заходимо в БілеСухе, вино на столі,
розмови, сміх і радість - все тут для душі.
"любов - це дія, - кажу я, чарку допиваючи, -
це жертовність, віддача, це серце безкрає."
вона дивиться на мене, очі блищать,
в них я бачу, як бар'єри її тріщать.
"а як щодо сексу?" - питає грайливо,
я відповідаю: "частина любові, можливо"
ніч розкриває таємниці, світло ллється з небес,
ми губимося в обіймах, зникає весь стрес.
це не просто бажання - це глибина почуттів,
танцюємо в ритмі, без меж і без слів.
вранці, лежачи в обіймах, тихо шепочу:
"бачиш, любов - це більше, ніж просто "хочу".
це сила, що змінює нас і весь світ,
це джерело творчості, це життя цвіт."
тепер я знаю - любов не химера,
не інстинкт якийсь, не соціальна херня.
це сила творча, це дар небес,
що підіймає нас до чудес.
p.s. вигадана історія :(
4
0
92
