ніхто і ніколи
@deovileos
нікчемне письмо, нікчемного індивіда
Вірші Всі
НФМЖ
у вирі днів, де темрява і світло, сплелись в танку одвічної борні. йшов наосліп, падав неприкрито, топтав серця, що вірили мені. спокуси п'янкі, як вино гріховне, лились рікою в спраглу мою суть. але настав той час, коли прозріння пронизало душу, ніби грім. побачив відображення я своє - потворне, наче з найстрашніших снів. і зрозумів: лиш я творець дороги, що простяглась в майбутнє з-під ноги. тепер я знаю: кожне слово, вчинок - то цегла у будівлі власних днів. і вибір мій - чи буде то будинок, чи карткова хижа серед злив. минуле не змінить, та є надія на краще завтра - то моя ціль.
0
0
24
КОШМАР
уві сні побачив світ, де демони вирують ззаду. пензель в руки, світ горить, думки сплутані, не радо. малюю картини, ряд за рядом, страшні образи, химерних мрій. жахи стають живими зрадой, вихоплені з моїх фобій. дзенькіт тихий, наче стогін, лунає з коридорів страху. звідти тіні йдуть, як вовки, з моїх думок, що в тіні плачуть. я - творець і жертва, в’язень страхів, коваль мрій. в світанок втікаю, як міраж, від дзеркала, де жахів рій. сон - дзеркало мого життя, відображення страхів, мрій. невловимий, наче туман зрання, розчиняюсь, як промінь свій. прокидаюся з тінями сна, де демони кружляють в пітьмі. пробуджений, втекти не здола, від тіней, що живуть в мені.
0
0
23
ТІНДЕР-ОДІССЕЯ
знову п'яний знову сам знову ця йобана програма свайп вліво свайп вправо життя як мелодрама обличчя пливуть, як в сраному калейдоскопі а я сиджу тут, в трусах і в повному окопі ось ця нібито гарна але очі пусті як кружка а ця розумна, наче тільки пика - як подушка свайп, свайп - до чого ж все це довело? шукаю кохання, а знаходжу лише брудне дупло "хай, а ти норм!" - пише якась Оксана я їй: "пососеш?" - бо вже набридла ця омана вона відповідає: "кончане?" а я думаю: "бля, зато чесно, заїбала" ще одна ніч, ще одна порожня розмова ще одна надія, що завтра буде обнова але знаю: прокинусь, і все буде так само порожній екран і серце як старе динамо
2
0
95