МЕТЕЛИК
вечір з'їв сонце,
і вона увійшла,
як тінь,
легка,
як шовк...
метелик на спині,
танцював,
наче,
спогади старіх гріхів.
смалець і попіл,
дим і алкоголь,
життя дешевих драм.
ти, підлий сучий сину,
завжди думав,
що знатимеш,
де вона сидить в темряві?
спостерігав за нею,
пропиваючі жалюгідне життя.
вона сміялась,
її сміх - гієна в пустелі злості,
її шкіра - оксамит крові,
я б хотів,
щоб ця ніч
була кінцем, та я був не правий,
але, вона залишила слід,
шрам чудний, і брудний...
метелик летів,
а я дивився,
як зникала вона,
як зникали надії,
кожен раз,
кожен раз як,
шукав викрадений сенс
у чарці глибокій,
у проклятих віршах,
що ніколи не були написані,
як і твоя любов.
сука,
ти думала,
що я можу витримати?
того метелика якого,
тримала в своїй спині...
але завжди була
більше, ніж те,
що тепер ти знаєш,
ті спогади - це ти,
ти - пил чужих крил.
2024-05-27 17:56:09
0
0