ГНИЛИЙ БУРГЕР
дивна квартира на п'ятому поверсі
стояла порожня півроку в пітьмі,
сусіди казали - там духи померлих,
але то лиш чутки у вечірній імлі.
ріелтор божився - квартира чудова,
ціна - просто казка, як в щедрім раю,
Софійка купила, зраділа обнова,
і речі внесла у кімнату свою.
все було спочатку немов би нормально:
робота, навчання, звичайне життя,
допоки не стали предмети реально
мінятися місцем під час забуття.
то чашка на підлозі, то книжка відкрита,
то светр лежить, хоч висів на гачку,
а потім почула вона оксамитом
чиїсь кроки в темряві, наче в танку.
сусідка-бабуся нашептала тихо
повідала правду похмурої лжі:
"тут жив програміст, він творив своє лихо,
замкнувшись від світу в щоденній межі.
замовляв лиш їжу, не бачив нікого,
працював без упину і день, і всю ніч,
а потім пропав, ніби вітер з порога,
і місяців десять минуло у мить..."
Софійка шукала у кожному русі
знаки і натяки на давній секрет,
аж поки не глянула якось під люстру,
де шафа стояла в кутку без прикмет.
а там, за коробками старого мотлоху,
в куточку найдальшім, де пил і пітьма,
лежав бургер давній, покритий мохом -
останнє замовлення того життя.
і поряд записка: "дедлайн - моя доля,
не встиг я поїсти, час вийшов давно.
робота важніша... а може, то воля
спинити цей цикл, що крутиться дно?"
відтоді квартира затихла, змирилась,
предмети вже більше не грались самі,
лиш іноді в стінах луна доносила
стук пальців по клавішах десь у пітьмі.
2025-01-28 02:13:26
0
0